Торжества, присвячені Дню Перемоги, починаються в Миколаєві задовго до 9 травня. Поряд з більшими, традиційними заходами, проходять менші, але не менш значимі. Одне з них відбулося в селі Трихати, Миколаївського району.
Стоїть село зовсім поруч із залізницею. У роки війни йшли через залізничну станцію «Трихати» санітарні потяги, з яких знімали померлих від ран, чи тяжко поранених воїнів. Тут і ховали невиживших на сільському цвинтарі.
Леонід Павлович Крайзмер є видатним вченим, ім’я якого відомо як на батьківщині, так і за кордоном. Він зробив великий внесок у становлення та розвиток кібернетики, науки “про управління в живих організмах і машинах”, запропонованої Н. Вінером у 50-ті рр.. XX століття і спочатку не визнаної в СРСР. В останні роки життя Л.П. Крайзмер працював над спогадами свого життя. У цих спогодах є цікавій для нас факт – це опис періоду життя у нашому селі, який приведено нижче.
“Жили мы в Киеве всего несколько дней до получения отцом нового назначения – помощником начальника станции “Трихаты”. Эта станция находилась примерно в середине небольшой стратегической однопутной железнодорожной линии, проложенной во время войны от Одессы до Николаева. На станции было действительно три строения: здание собственно станции барачного типа, сарай для дров и туалет. Здание станции имело две половины. В одной находилась квартира начальника станции. В ней он жил с женой и дочерью Алинкой, которая была немного старше меня, и на которую я впервые смотрел с интересом как на красивую девочку…
Ініціативною групою по увічненню пам’яті добрих справ наших предків при краєзнавчому музеї був встановлений Поклінний хрест на місці святої великомучениці Катерини у Трихатах.
Кам’яна однопрестольна церква була побудована в 1831 році на кошти поміщиці княгині Катерини Кудашевої. У архівних документах ми знайшли свідчення про те, що до приходу належали найближчі села – Новогригорівка та Тернувате. Усього до церкви відносилось 257 дворів з 2072 парафіянами. У двох земських і одній церковній школі вчилися 107 хлопчиків і 49 дівчинок.
На жаль, багато білих плям в історії нашого рідного села Трихати, яке вабить своєю красою кожного, хто приїде сюди.
З архівних документів стало відомо, що у 1831 році коштом княгині Кудашевої на березі Південного Бугу була побудована церква св.Катерини. 100 років вона єднала душі людей з Богом. В тривожні 1936-1938 роки церкву було зруйновано. Старожили села з гірким болем згадують, як руйнувалася святиня.
У жовтня 2008 року до виконкому Трихатської сільської ради звернулася людина, якій став небайдужий цей факт. Це мешканець м.Миколаєва Кондратьєв Михайло Іванович. Він став автором ідеї поставити на місці зруйнованої церкви пам’ятний знак.
До Великодніх свят 22 квітня 2009 року Кондратьєв М.І. зробив подарунок мешканцям села Трихати. Поблизу річки було встановлено постамент з написом “Тут була церква на ім’я св. вмч. Катерини кам’яна одно престольна, побудована у 1831 році на кошти княгині Кудашевої, зруйнована приблизно у 1936 р.”, увінчаний великим хрестом з темного дерева. Його виконано за зразком хреста патріарха Никона по формулі «Золотого перерізу» без використання металу.
У січні 2009 року було проведено всеукраїнський конкурс дитячих малюнків і творів «Ми живемо в басейні Південного Бугу». У конкурсі учасники мали висловити все те, що вони побачили і відчули, вивчаючи свою річку, описати важливість річки, розповісти про культурні традиції і пов’язані з річкою події, які їм запам’ятались, зробити наголос на екологічних проблемах річки та описати, якою б вони хотіли бачити свою річку в майбутньому.
У цьому конкурсі прийняли участь двоє учеників Трихатської ЗОШ. Ємець Сергій, якому 12 років, зайняв перше місце зі своїм твором “Я люблю своє село за те…”
*****
Я люблю своє село за те,
Що біля нього є красива річка
Колись вона була широка i простора,
Тепер вся заросла i невеличка.
