Сто років тому, росія, як і нині, займалася грабуванням України. Один із живих прикладів, який зберігся у більшовицьких архівах, стосується “изъятия ценностей” зі святинь України. З цих звітів видно, що все, що мало якусь цінність, мало бути “изъято”. Всіх священнослужителів, хто осмілився виступити проти цього грабунку, арештовували і карали. За “Описами” видно, що нашій церкві, не дивлячись на досить скромне майно, не вдалося оминути грабіжницьких рук, які лишили її практично спустошеною, а згодом, взагалі зруйнували. Спогади жителів наведено у статті про саму церкву.
ОПИСЬ ценностей Трихатской церкви
Далі наводиться текст наказів, актів і описів.
Весьма срочно. Совершенно секретно
ОПЕРАТИВНЫЙ ПРИКАЗ №1
Уездной комиссии по изъятию церковных ценностей Мая 5-го дня 1922 года гор. Одесса.
№1. Ближайшим и непосредственным оперативным начальником каждой тройки, включая специалистов и войсковые силы приданые к ним является Председатель такого назначенный Уездной Комиссией.
Сьогодні, в останню суботу липня, у день коли ми відзначаємо День села Трихати, хочемо привітати всіх з нашим святом! Зазвичай, ми відзначали його з дитячими розвагами, спортивними змаганнями, з піснями і танцями.
Але війна внесла в наше життя свої правила і зараз свято затьмарене сумними подіями і має гіркий присмак. Багато хто з нас із завмиранням серця чекає звісток від рідних і близьких, які мужньо захищають нашу країну від російської навали. І ми не можемо ні на хвилину про це забувати, маємо бути єдиними і згуртованими, спрямовуючи всі свої прагнення і дії на довгоочікувану перемогу.
З великим сумом і скорботою ми згадуємо своїх синів, наших односельчан, які віддали свої життя за Україну, пішовши захищати її за першим покликом, залишивши свої сім’ї, домівки, рідне село. Ми схиляємо перед вами голови і пам’ятаємо вас, наші славні і мужні Ковальчук Віталій, Карасьов В’ячеслав, Дзюба Павло! Пам’ять про вас буде завжди в наших серцях!
Хочемо подякувати кожному, хто сьогодні боронить нашу Батьківщину на передовій, нехай Господь оберігає вас, а наша віра і любов надає вам сили і наснаги! Подякувати тим, хто наближає нашу перемогу на різних фронтах. Подякувати тим, хто допомагає у потрібну хвилину, долучаючись до збору коштів, продуктів, до виготовлення окопних свічок, до приготування їжі і т.і. Так всі разом ми здолаємо труднощі і дочекаємося омріяної Перемоги.
17 місяців війни! Війни, яка зачепила кожного, зруйнувала людські життя, плани, надії. Але, не зважаючи на всі труднощі, ми з вами продовжуємо працювати, навчатися і просто жити! Ми обов’язково дочекаємося того часу, коли перестанемо здригатися від вибухів і повітряних тривог, коли наші діти спокійно будуть знову ходити до школи, садочку, коли по нашому відбудованому мосту знов поїдуть потяги, а наші воїни всі повернуться додому, у свої сім’ї.
Від щирого серця бажаємо, щоб у кожного здійснилася найзаповітніша мрія, щоб у кожну родину повернувся чоловік, батько, син і кожна сім’я жила в мирі, спокої і благополуччі!
Бажаємо всім нам не втрачати надію, не опускати рук, а жити, об’єднавшись, з вірою в те, що ми обов’язково переможемо і будемо жити в незалежній Україні і нашому чудовому процвітаючому селі Трихати!
Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили»
Тяжкою спадщиною кривавих часів тоталітарного режиму є масові репресії проти різних верств радянського суспільства, що чинилися злочинним сталінським режимом та його провідниками в Україні. З перших днів приходу до влади більшовики встановили терор і насильство проти тих верств населення, які чинили опір тоталітарним намірам. І першими під прес репресій попали ті, хто виступив проти встановлення людиноненависницького ладу в країні.
Не оминули ці біди й наші Трихати. Жителів села засуджували на підставі рішень сільської ради, трійок УНКВС, особливих нарад при наркомі МВС і генеральному прокурорі СРСР. В управлінні Служби безпеки України по Миколаївській області зберігається понад 13,5 тис, справ громадян, притягнутих до кримінальної відповідальності в ті роки.
21 листопада День Гідності та Свободи. День, який назавжди залишиться в наших серцях. 2013 рік був надзвичайно важкий – це був іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність та прагнення до свободи. Ці події об’єднали нас.З нагоди пам’ятної дати учні Трихатського ЗЗСО на класних годинах згадали ті страшні події та тих, хто віддав своє життя за свободу, цілісність та єдність нашої держави.
Стаття з газети “Червоний плугатар” #9 від 28.10.1925 року
У с. Трихати, Варварівського. району, ото колись, за завідуючого хатою-читальнею був товариш Храпенко (нинішній голова сільради). Як був він завідуючим, то праця йшла гарно, всі кутки працювали. А тепер, як став Коврига завом, то все геть чисто поснуло. Як селяни кажуть — “Горобці почали літати у хату, а людей не видать”.
Є й рада хати-читальні, але вона зовсім не хоче працювати. Звісно, люди зайняті важливими справами. Усі вони освічені і в КНС состоять. Куди-ж простим селянам рівнятись до них?
Якось Райсільбуд згадав про нашу читанку, надіслав представника тов. Горшкова. Горшков склав комісію, обстежив як слід хату-читальню, призначив перевибори ради, тай поїхав собі в район. З того часу нічого й не чути про нього.
А селянство питає: “Коли у нас буде хата-читальня працювати? Невже без т. Храпенко справа не обійдеться?”
