Село Трихати

Колодєєва (Степанова) Віра Пилипівна народилась у 1936 році, у селі Трихати.

З військових років мені запам’яталося, що у нас на квартирі були два німці: один високий, худий і злий, а інший повненький і добрий. Нас виселили у флігель, а самі вони жили в будинку, де була пошта. Приходили посилки з Німеччини, вони їх розкривали, оглядали, якщо розірвалася пачка пряників, то кидали нам, бувало ще щось перепадало. Були ми дуже раді, як одного разу прийшла посилка з іграшками на ялинку перед Новим роком, адже ми тоді іграшок не мали.

З одягом було дуже погано і мати пошила моєму братикові Миколі, 1939 року народження, маленьке пальто з клаптів. Усе пальто вийшло зелене, а рукава коричневі. Німцеві це так сподобалося, що він сфотографував брата і коли їздив до Німеччини, всім показував яке гарне пальто вийшло. Також запам’яталося, що мати закопала всі наші документи і фотографії в городі, так вони і збереглися. Читати далі

Ця людина належить до покоління людей, яке вистраждало під чорним крилом голодоморів, яке вистояло криваве пекло війни, яке відбудовувало зруйноване.

16 листопада 2015 року відзначила свій 90-літній ювілей жителька села Трихати Подсака Ольга Пантелеївна. В цей день прийшли привітати її рідні, близькі, і просто жителі села. Адже, майже ціле століття мешкає вона в нашому селі, в якому народилася в далекому 1925 році. Читати далі

Народився в місті Іловайськ, Донецької області, 11 листопада 1952 року в сім’ї залізничників. Вчився і закінчив в 1969 році середню школу №13, потім працював у вагонному депо теслею, електриком. З 1970 по 72 рік служив в армії, а з 1972 року по 1977 рік навчався і закінчив Донецький інститут радянської торгівлі.

Вся життя побудовано на випадковості. Так сталося в 1941 році, коли мої батьки приїхали з Москви в село Трихати будувати новий, сучасний залізничний міст через р.Південний Буг, приїхали всім сімейством: батько Іван Степанович, мати Софія Степанівна, брат батька Олексій, мати батька, моя бабуся Наталка Фокановна . Всі працювали у всесоюзному Мостозагоні, який їздив по всьому Радянському Союзу, будували мости, переправи, від Бреста до Магадана. До приїзду в Трихати будували міст через Москву-ріку. Мати-кранівник величезного баштового крана (у 23 роки!), Батько-виконроб (в 27 років!). Не встигли розвернутися і підготуватися до робіт, як почалася війна. Так як залізничники та мостобудівники мали захист від призову в армію, а наступ німців було несподівано стрімким, то жодних вказівок щодо подальшої роботи мостобудівників не встигло надійти. Довелося пристосовуватися відповідно до обставин. Чоловіки ховалися в льохах і підвалах (щоб не потрапляти на очі окупантам), лише вночі обережно виходили на поверхню, а жінки працювали в полі і вдома по господарству. Потім німців на правому березі Південного Бугу замінили румуни. Читати далі

Степанов Федір Пилипович, один з представників династії Степанових, народився 30 жовтня 1926 у Трихатах. Окрім нього в сім’ї було два брати і три сестри. Історію про походження роду передають з покоління в покоління. Брат батька Іван Тимофійович, був грамотним і одного разу на сімейній раді вирішили його відправити на історичну батьківщину в Степанівку, що біля Москви, там йому і розповіли про те, як у далекі часи покинули рідні місця їх предки.

Читати далі