Де хвиля в берег б’є дзвінка,
Де Буг, ясний, багатий,
Розкинулась моя земля,
Моє село Трихати!
На березі Південного Бугу розкинулось чарівне, мальовниче село Трихати. Оповите сонячним промінням і виплекане південними вітрами, наше село розцвітає і приваблює всіх. Гарні будиночки потопають в зелені дерев. І кожен з них уособлює характер свого господаря, на багатьох – витвори образотворчого мистецтва: сизокрилий голуб, квітки, геометричні фігури – і все це різного кольору. Вулички рівненькі, чистенькі і багато-багато квітів. Наше село з одного боку омивається річкою з її прекрасною природою: садами, вербами, очеретами. Над нею височить залізничний міст, міст республіканського значення. З іншого боку – безмежні поля, плодовиті сади.
