Школа села Трихати

Якось римський оратор Ціцерон розмірковував «Маючи поганих кравців, не матимеш гарного одягу, якщо погані пекарі – то матимемо такий-сякий хліб, а якщо матимемо поганих учителів, то в нас не буде майбутнього». Але в нас завжди була віра в майбутнє, тому що більше століття існує Трихатська школа і працювали і працюють в ній справжні вчителі, які дарували і дарують учням радість пізнання, сіють в дитячих душах добро і красу.

Кінець 1884 року. На пагорбі села стоїть хатинка під очеретом з двох кімнат (на місці сучасної вулиці Жовтня). Тут проживає директор школи Зітовецький О. П., ця ж хатинка служить і школою для 25 дітей села Трихати. Уроки проводить директор і батюшка з місцевої церкви (під час революції церква була зруйнована). Біля школи гарні клумби з трояндами і шкільне господарство – пасіка…

Старий корпус школи

1914 рік – біля села розпочинається будівництво залізничного мосту через річку Південний Буг. Будівельники приїжджають з сім’ями, приміщення для школи мале. І ось на пустирі у 1914 році відкривається нова школа – земська (зараз вулиця Валі Степанової). Тут навчаються старшокласники, а в старій школі – початкові класи.

Читати далі

Історія села Трихати

Cело Трихати розташоване на правому березі річки Південний Буг. Межує з Ольшанською, Кир’яківською, Криничанською сільськими радами. Територія села та його земель займає площу 4138 га.

Південна частина села

Історія Трихат у XIX столітті описана у окремій статті

За архівною довідкою на початку ХХ століття, землі с. Трихати належали поміщиці Ждановій Катерині Феодатівні. Селяни піднімалися на боротьбу з поміщиками. В 1905 році селянські виступи відбулися і в селі Трихати. Селяни вимагали підвищення заробітної плати. 28 червня 1905 року 8 селян нашого села були заарештовані за організацію виступів і відправлені в Одеську тюрму.

Читати далі

Вітаємо на сторінці села Трихати


Де хвиля в берег б’є дзвінка,
Де Буг, ясний, багатий,
Розкинулась моя земля,
Моє село Трихати!

    На березі Південного Бугу розкинулось чарівне, мальовниче село Трихати. Оповите сонячним промінням і виплекане південними вітрами, наше село розцвітає і приваблює всіх. Гарні будиночки потопають в зелені дерев. І кожен з них уособлює характер свого господаря, на багатьох – витвори образотворчого мистецтва: сизокрилий голуб, квітки, геометричні фігури – і все це різного кольору. Вулички рівненькі, чистенькі і багато-багато квітів. Наше село з одного боку омивається річкою з її прекрасною природою: садами, вербами, очеретами. Над нею височить залізничний міст, міст республіканського значення. З іншого боку – безмежні поля, плодовиті сади.

Вид на північну частину села Трихати з водонапірної башти