Давно відгриміла могутнім гулом Велика Вітчизняна війна… Молоді люди тільки з книг, по кінофільмах та з спогадів старших знають, які то були грізні роки.

Ми добре знаємо про героїчну підпільну роботу «Молодої гвардії» з Краснодону, про «Партизанську іскру» в с. Кримці на Миколаївщині і багатьох інших підпільних організацій воєнного часу, які діяли в тилу ворога. Все нові і нові документи розкривають героїчну боротьбу радянських людей з окупантами.

Але мало хто знає про ту підпільну боротьбу, яка велась в нашому районі, зокрема в селі Трихатах.

Трихати підпільна боротьба

Прямий залізничний зв’язок Бухарест—Трихати робив цю станцію великим центром комунікацій румунської армії. З Трихат по вузькоколійці у Варварівку, а потім уже далі на схід перекидались ворожі війська, боєприпаси, техніка.

Справжні сини радянської Батьківщини не могли залишатись байдужими до того, що ворог топче нашу рідну землю, знущається над людьми. В с. Трихатах в кінці 1942 року створюється підпільний комітет в складі Ю. Явкіна і Г. Тимченка, керувати яким було доручено мені. Вплив цього комітету був поширений на села Ковалівку, Тернуватку, Ново-Григорівку, Кам’яну Балку, Петрово-Солониху.

Близько 50 чоловік дали клятву вести нещадну боротьбу з підлими загарбниками. І незабаром патріоти дали про себе знати окупантам.

Під керівництвом підпільного комітету була здійснена диверсія на залізничному транспорті станції Трихати. А потім все частіше і частіше стали траплятись аварії в депо, на пристані, аварії на стрілках.

Підпільний комітет прийняв текст відозви «До всіх синів Батьківщини окупованих областей України», в якій закликав братись за зброю, бити окупантів, ховати хліб, не виконувати накази ворога.

Були написані і розповсюджені серед місцевих жителів пісні «Батай», «Волга-Волга», «Самолет», які співали юнаки і дівчата, виявляючи свою ненависть до окупантів і вірячи в нашу перемогу.

Не можна думати, що все це робилось легко. За ці дії загрожував розстріл або неймовірні муки. asd

Жандармерія збивалась з ніг, прагнучи розкрити нашу організацію. Але ніякі погрози, залякування місцевих жителів не давали наслідків.

Тоді румунська адміністрація, яка знаходилась в Одесі, пішла на хитрість. В районі Трихат з літака був скинутий парашутист-агент румунської розвідки М. Скелетов, забезпечений фальшивими документами, виданими начебто Центральним партизанським штабом України. Використавши ті фальшивки, він увійшов у довіру до члена організації учителя з с. Ковалівки Федора Омельченка, узнав явку трихатської підпільної організації.

Скелетов «інформує» підпільний комітет, що в районі Очакова буде скинутий радянський озброєний десант і йому треба подати допомогу всіма партизанськими силами. Було дане завдання: відкопати заховану зброю і видати її партизанам.

І зразу ж після цього почалися масові арешти, катування, розстріли…

Тихон Мандра
Тихон Мандра

Неймовірним тортурам в гестапо м. Миколаєва був підданий активний учасник підпілля колгоспний коваль Павло Григор’єв. Там же його і розстріляли. За розповсюдження листівок, скинутих з радянських літаків, був убитий мельник колгоспу Тихін Мандра. Жахливим побоям і знущанню були піддані їх дружини Параска Григор’єва і Горпина Мандра.

Кати демонстрували все своє вміння, намагаючись добитись показання учасників підпільної організації. Ця доля спіткала і зв’язкову Наталію Мойсеївну Безрушко, (нині директора Миколаївської середньої школи № 48) і навіть тоді, коли її підвісили за ноги вниз головою, вона ні в чому не зізналась і нікого не виказала.

Жорстоко знущались жандарми над Михайлом Мухою, який тоді жив у Кам’яній Балці, Григорієм Кирюшиним, що з Ковалівки, Василем Вороном — жителем с. Тернуватки і багатьма іншими членами організації.

Особливу жорстокість проявляв до нас старший слідчий жандармерії Цернер. По його наказу застосовувались такі прийоми, як «літак», «карусель», «маятник» та інші. Він назавжди відібрав здоров’я у багатьох сотень замучених патріотів. Цей воєнний злочинець має бути розшуканий і засуджений по всій суворості закону.

Тоді було заарештовано близько 50 членів організації, які томились в глибокому льоху. Не вистачало повітря, не було води.

Нам пред’явили обвинувачення в створенні бандводського партизанського загону, який діяв на шкоду німецько-румунським військам. фівфві

Всім арештованим наділи кайдани і відправили в центральну тюрму Одеси. Почались нові допити, тортури, катування з застосуванням електричного струму.

Саме в день роковин Радянської Армії — 23 лютого 1944 року одинадцять активних організаторів руху опору стали перед воєнно-польовим судом.

За партизанську діяльність на довічну каторгу були засуджені Ю. Явкін і Ф. Омельченко, Павлу Чаусу дісталось 15 років каторги, Василю Ворону і мені — по 8 років. Григорію Тимченку, Івану Попову, Дмитро Кондратьєв і Григорій Кирюшин були засуджені на 5 років каторги.

Даруючи нам життя, прокурор і захисник взяли викуп 25 тисяч марок, які були зібрані у співчуваючих нам людей.

В зв’язку з підходом радянських військ до Одеси, в тюрмі щодня велись розстріли. Така доля могла спіткати кожного, хто там перебував. Але героїчна Радянська Армія не дала можливості катам учинити розправу над патріотами своєї Батьківщини.

Над містом з’явились радянські літаки, які скидали бомби на військові об’єкти. В тюрмі піднялась паніка. Більшості в’язнів вдалося втекти. Але не всі побачили свободу. Тоді загинув наш товариш Григорій Кирюшин.

* * *

Більше 20 років минуло з того часу. Не все уже утримується в пам’яті. Багатьох учасників підпільної організації не залишилось серед живих. Але про ті грізні часи, про справжніх патріотів люди повинні знати, особливо молодь. Хай для юнаків і дівчат приклад їх старших товаришів, які боролись і вмирали за свободу Вітчизни, буде взірцем полум’яного патріотизму і безмежної любові до Батьківщини.

Павло Максимович Крапивний. Газета “Маяк” 60ті рокі

Див. також: Підпільна організація в селі Трихати за часів II-ї світової війни — історія організації за архівними документами, з картою партизанського руху Миколаївщини.