Село Трихати

Про далекі події серпня 1941 року, що відбулися поблизу Трихат, написано в історичних довідниках небагато. Адже тут не точилися доленосні бої, не прослявлялися полководці. Та це аж ніяк не применшує значення того, що сталося. Саме біля Трихат діяла переправа через Південній Буг, через яку прагнуло втекти від війни та рабства цівильне населення, переправляли худобу, збіжжя, матеріально-технічне обладнання підприємств та господарств. Відступали і частини Червоної Армії, які у тяжких боях стримували супротивника, ламали всі його плани “блискавичної війни”. Їхній героїзм  у 1941-му став запорукою Великої Перемоги в 1945-му. А ще, саме тут, під жорстоке бомбардування фашистської авіації потрапили два санітарні потяги, в яких знаходилося більше 2 тисяч поранених. Нищівні вибухи, кулеметні черги не щадили нікого: ворожих пілотів не зупиняли ні червоні хрести на вагонах, ні крики та плач дітей та жінок. Скільки людей влітку 1941 назавжди залишилося у водах Південного Бугу, достеменно невідомо. Але те, що декілька тисяч, – без сумніву.

Читати далі

У серпні 2011 року виповнюється 70 років з дня трагічних подій, які відбувалися на переправі Трихати-Піски у далекому 1941 році. На жаль, нікому вже не вдасться порахувати скільки захисників переправи, мирного населення та поранених з двох санітарних потягів загинуло тоді. Ці події описані у книзі миколаївського історика Кузьева Василя Антоновича «Героїзм і трагедія на півдні Прибужжя», в якій приводяться свідчення командуючого 9-ю армією генерала Якова Черевиченка: у його воєнній біографії було багато водних переправ, але більш жорстокої і кривавої, ніж трихатська, він не бачив за всю війну. Також залишилися місцеві жителі – очевидці тих жахливих подій. Їх одиниці, але вони без болю і сліз не можуть згадувати те, що діялося в ті рокові дні на березі річки поблизу Трихат. Завдяки небайдужим людям, зокрема, ініціатору та меценату з м. Миколаєва Кондратьєву Михайлу Івановичу, у травні 2010 року до 65-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні в пам’ять про загиблих на місці вищезгаданих подій було встановлено пам’ятний знак – Поклінний Хрест на воді. Протягом року з ініціативи та фінансування колишнього сільського голови, а нині депутата районної ради Цибка Петра Андрійовича було проведено нелегку, клопітку роботу, в результаті якої зараз встановлений пам’ятник на честь трагічних подій 11-14 серпня 1941 року на переправі Трихати-Піски Читати далі

До цього свята готувалися всі: дівчата плели віночки, готували костюми, хлопці збирали хмиз для багаття, прикрашали галявину, підбирали музику. Значну допомогу в організації свята, використанні музики та спецефектів надав сільський голова Макаров О.В. На святі юності, краси і кохання ведучою була Кондратьєва А., господарями свята обрали Мавку (Кравченко М.) та Лісовика (Козенко Т.).

На галявині за селом біля річки зібралася не тільки молодь, а й люди різного віку.

Читати далі

Макаров Олександр Валерійович, народився 11 березня 1984 року в с. Трихати, Миколаївського району, Миколаївської області у сім’ї службовця.

У 1999 році закінчив 9 класів  Трихатської середньої школи з відзнакою. В школі був старостою класу та членом учнівського самоврядування.

З 1999 по 2003 рр. навчався в Миколаївському технікумі залізничного транспорту, був старостою групи. Отримав диплом з відзнакою.

У 2007 році закінчив Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту, факультет управління процесами перевезень. Отримав диплом інженера електрика. Сезонно працював провідником на державних та міжнародних маршрутах.

У 2005 році проходив стажування у складі постійних комісій Дніпропетровської обласної ради.

Після закінчення університету повернувся до рідного села та працював на Трихатській підстанції електричних мереж інженером  з  2007 по 2009 рік.

З 2009 року по жовтень 2010 року – приватний підприємець. З 2010 року – голова Трихатської сільської ради.

Одружений. Дружина – Макарова Тетяна Анатоліївна, 1987 року народження.

Маю доньку.