Про далекі події серпня 1941 року, що відбулися поблизу Трихат, написано в історичних довідниках небагато. Адже тут не точилися доленосні бої, не прослявлялися полководці. Та це аж ніяк не применшує значення того, що сталося. Саме біля Трихат діяла переправа через Південній Буг, через яку прагнуло втекти від війни та рабства цівильне населення, переправляли худобу, збіжжя, матеріально-технічне обладнання підприємств та господарств. Відступали і частини Червоної Армії, які у тяжких боях стримували супротивника, ламали всі його плани “блискавичної війни”. Їхній героїзм  у 1941-му став запорукою Великої Перемоги в 1945-му. А ще, саме тут, під жорстоке бомбардування фашистської авіації потрапили два санітарні потяги, в яких знаходилося більше 2 тисяч поранених. Нищівні вибухи, кулеметні черги не щадили нікого: ворожих пілотів не зупиняли ні червоні хрести на вагонах, ні крики та плач дітей та жінок. Скільки людей влітку 1941 назавжди залишилося у водах Південного Бугу, достеменно невідомо. Але те, що декілька тисяч, – без сумніву.

І як добре, що саме у Трихатах виникла ініціативна група небайдужих людей, які поставили собі за мету увічнити пам’ять про ті трагічні події, про тих загиблих військовослужбовців та цивільних наших громадян. Очолили її колишній Трихатський сільський голова, нині – депутат Петро Цибко та меценат з Миколаєва Михайло Кондратьєв. А своєрідним поштовхом для доброї справи стала книга письменника Василя Кузьєва “Героизм и трагедия на Юге Побужья”. Минулого року з нагоди 65-ї річниці Великої Перемоги на воді був встановлений Поклонний хрест. І саме тоді пообіцяли, що обов’язково буде і пам’ятник на суходолі. І ось цього року з нагоди 70-річчя тих трагічних подій та обіцянок стала реальністю і втілена в життя.

На урочистий мітинг з нагоди відкриття пам’ятного знака зібралося чимало людей. І не лише місцеві жителі, а й гості з області та району, депутати районної ради, представники громадськості.

На Миколаївщині встановлено 900 пам’ятників, обелісків – як знак вдячності нащадків героям Великої Вітчизняної війни. І ось 12 серпня 2011 року на березі Південного Бугу поблизу Трихат зведено ще один – ще одна свята реліквія. І, слід сподіватися, не остання.

Петро Цибко та Василь Кузьєв зняли покривало з пам’ятного знака – гранітної брили з написом: “Учасникам трагічних подій 11-14 серпня 1941 року на переправі Трихати-Піски від нащадків”.

Голова районної ради Сергій Григор’єв, депутат обласної раді Таміла Бугаєнко, голова районної раді ветеранів Ольга Чарушникова, письменник Василь Кузьєв, Трихатський сільський голова Олександр Макаров, голова сільської ветеранської організації Зінаїда Мандра подякували ініціаторам такої доброї та святої справи, трихатській громаді за шанобливе ставлення до історії нашої держави, за те, що бережуть пам’ять про трагічні і героїчні її сторінки і прагнуть щоб вона увічнилась.

Заслужений художник України Микола Главчев подарував місцевій школі картину, на якій зобразив зведений минулого року Поклонний хрест.

Юні жителі села, учасники художньої самодіяльності Трихатського сільського клубу, народний ансамбль “Хорошое настроение” підготували невеличкий концерт-реквієм, в якому піснями та поезіями передали вдячність та шану нинішніх поколінь всім тим, хто загинув у рокі Великої Вічизняної війни.

Хвилина мовчання… Залп-салют… Вічна пам’ять загиблим у роки Великої Вітчизняної війни! Вдячність тим, хто не дає згаснути пам’яті людській!