До цього свята готувалися всі: дівчата плели віночки, готували костюми, хлопці збирали хмиз для багаття, прикрашали галявину, підбирали музику. Значну допомогу в організації свята, використанні музики та спецефектів надав сільський голова Макаров О.В. На святі юності, краси і кохання ведучою була Кондратьєва А., господарями свята обрали Мавку (Кравченко М.) та Лісовика (Козенко Т.).

На галявині за селом біля річки зібралася не тільки молодь, а й люди різного віку.

Дівчата прикрашали гільце, яке здавна в народі Мариною зветься. Заквітчані у віночки з польових квітів, водили хоровод навколо купальського дерева. Потім просили дозволу у Водяника (Березовський В.) та його свити (Ковальчук В., Григор’єв Д., Кожа В.) покидати віночки у воду, щоб стала вона цілющою і запашною. І попливли віночки з запаленими на них свічками по річці «… на щастя, на долю, на милого вроду…» Після цього дівчата знімали прикраси з купальського дерева і розкидали їх полями, садами і городами, щоб був великий урожай, а дерево викупали у річці.

Запалили купальське вогнище, адже з давніх-давен воно вважається надією на майбутнє. Вогонь стеріг від злих духів, випалював усе погане, вселяв любов і красу у душі молодих. А потім змагалися у спритності: хто перестрибнув через вогнище – отримував приз. Стрибали і попарно, адже вважається, що якщо руки не розірвуться – до цієї осені будуть в парі. Потім всі разом спалили старе опудало, яке не давало людям добре жити. Щоб нічого не перешкоджало у майбутньому.

Веселились, співали, танцювали аж до четвертої ранку. Маємо надію, що ця ніч принесла всім оновлення, очищення від хвороб, дала заряд бадьорості, нові сили до праці, а закоханим любов та злагоду.