Прапор і, особливо, герб села викликають бажання вдумливо вдивлятися у їх красномовні символи, де колір герба, червоний внизу і синій над трьома мурованими хатами, з’єднаними між собою кам’яною огорожею, три срібні хвилі з блискавкою і гілки з цвітом, листям та плодами, наповнені досить глибоким змістом. Щоб ознайомитися з ним, слід уважно прочитати кожну із сторінок чудової історичної книжки Валентини Ярової та Олександра Задвірного «Трихати – село над Бугом».
«Три хати, з’єднані в ряд, символізують згуртованість односельчан для спільного життя і праці», – читаємо на одній із перших сторінок прекрасного видання. Справді, назва села виникла від історичного факту забудови переселенцями перших трьох хат сімей Степанових, Кондратьєвих та Карасьових, навколо утворилися інші, які потім об’єдналися у село. У 1808-1814 роках і пізніше це село ще мало назву Булгаковка, Булгаково. Для сьогоднішніх мешканців Трихат кожна із сторінок книжки несе хвилюючі історичні свідчення про поступове зростання села, його забудови, зведення промислових і соціальних споруд. Досить цікавою розкривається перед читачем історія школи, яка існує тут більше століття.
Наприкінці 1884 року вона розміщувалася у хатині з двох кімнат, під очеретом, де жив директор школи О. П. Зітовецький. В ній тоді вчилися 25 дітей. У 1914 було відкрито нову земську школу, де вчилися старшокласники. З 1936 року до початку Великої Вітчизняної війни в селі діяла семирічна школа, а 1 вересня 2009 було введено в експлуатацію Трихатську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів, директором якої зараз працює Світлана Тадеушівна Кравченко. Такий огляд історичного минулого за книгою шанованих авторів став необхідним для переконання, що дух родинного єднання, започаткований у давнину, живе сьогодні серед мешканців села, присутній і у виховній роботі вчителів школи. Він є провідним, ним насичуються учні від першого до випускного класів.
Останній місяць зими нинішнього року у всій повноті відповідав своїй назві: мороз вітер не давали можливості уявити усю красу ландшафтного дендропарку, закладеного 31 жовтня 2009 року. Про нього, як про сад родинного єднання, із захопленням розповіла вчитель біології, екології, практичний психолог Лариса Миколаївна Кондратьєва. Вона – колишня учениця цієї школи, після навчання у Новобузькому педагогічному училищі спочатку працювала вчителькою початкових класів. А після навчання у Миколаївському національному університеті стала біологом, і ось вже більше десяти років навчає дітей знанням рослинного і тваринного світу, виховує у них почуття любові до рідної землі і до всього, що росте і живе на ній. Взагалі, біологія, питання екології – збереження навколишнього середовища, стали історично головними у навчальному процесі. В його плановій і позаплановій роботі передбачено декілька природоохоронних напрямків. Учні початкових і старших класів є членами екологічних агітбригад, беруть участь у регулярних районних, обласних олімпіадах, конкурсах, інших змаганнях з питань екології. Постійною і найактивнішою роботою і участю у природоохоронних заходах стали озеленення шкільного двору, догляд за квітниками, насадженнями ландшафтного дендропарку. Пройдуть два-три місяці, і їх діяльність стане більш помітною, коли вкриються листям дерева, різнобарвно розквітнуть пришкільні клумби. А поки що основним є навчальний процес у класах і кабінетах.
У школі зараз навчаються більше 90 учнів. В майбутньому їх кількість зросте. У нинішньому і наступному навчальних роках помітна тенденція збільшення кількості учнів початкових класів. Школа розрахована на 192 учнів, серед одинадцяти класів-кабінетів є окремі – фізики, хімії, біології, інформаційно-комп’ютерних технологій. Учні привітно зустрічає затишна їдальня. У сучасному спортзалі, крім уроків фізкультури, проводяться заняття спортивних секцій.
На прохання познайомити із кимось із старшокласників, заступник директора з виховної роботи Олександр Петрович Задвірний разом із Ларисою Миколаївною Кондратьєвою вирішили, що це буде учень 9-го класу Денис Артеменко, один з найактивніших біологів школи, який так плідно вчиться і діє у природоохоронній сфері. Минулого року на районній природоохоронній олімпіаді з біології він був в числі переможців. Батько Дениса, Олег Олександрович – єгер місцевого мисливського господарства, залучає сина до роботи по догляду за дичиною. Денис бере участь у налаштуванні годівниць, птахів забезпечує кормами – зерносумішами, і таким додатковим навантаженням він тільки задоволений. Влітку з друзями бере участь у подорожах на велосипедах навколо Трихат. Яку професію обере після закінчення школи, ще не визначився. Але переконаний, що набуті знання з біології, екології, неодмінно вплинуть на вибір майбутнього напрямку у житті.
«Славилась і славиться Трихатська школа своїми випускниками», — читаємо знову у книзі «Трихати – село над Бугом». За період з 1952 звідси пішли у доросле життя, наукову і виробничу діяльність 1326 випускників. Серед них, Петро Щербина – інженер, заступник директора космічного агентства, Віктор Явкін – лікар-хірург Харківського інституту нейрохірургії, Анатолій Луньов – морський офіцер-підводник, лікарі – Ніна Постоленко, Олександр Усіков і багато інших, які зараз своєю діяльністю примножують блага, здобутки місць, де вони працюють. «Школа живе, працює, випускники ї навчаються в багатьох вищих навчальних закладах не тільки Миколаївщини, а й всієї України. З гордістю можна сказати, що вчителі – майстри своєї справи, які збагачують школу сьогодення, формують школу майбутнього, поспішають творити добро, сіють зерна любові до людей, до природи, до рідного краю – до України», – такий заключний висновок про історію Трихатської школи.
На запитання про життя школи в нових умовах Ольшанської об’єднаної територіальної громади, Олександр Петрович Задвірний відповів стримано, але оптимістично: «Як депутат Ольшанської селищної ради, голова комісії з питань науки, освіти і культури і заступник директора школи я, звичайно, сприятиму вирішенню нагальних проблем ремонту приміщень, діяльності нашого навчального закладу. Часу пройшло небагато після утворення ОТГ, але вже є підстави для оптимістичного настрою і сподівань на деякі поліпшення у вирішенні існуючих проблем», – відповів він.
Газета Маяк, 25 лютого 2017 року
Валерій ФАЛЬОВ. Фото Ольги ЛЮБЕНКО