Якось римський оратор Ціцерон розмірковував «Маючи поганих кравців, не матимеш гарного одягу, якщо погані пекарі – то матимемо такий-сякий хліб, а якщо матимемо поганих учителів, то в нас не буде майбутнього». Але в нас завжди була віра в майбутнє, тому що більше століття існує Трихатська школа і працювали і працюють в ній справжні вчителі, які дарували і дарують учням радість пізнання, сіють в дитячих душах добро і красу.

Кінець 1884 року. На пагорбі села стоїть хатинка під очеретом з двох кімнат (на місці сучасної вулиці Жовтня). Тут проживає директор школи Зітовецький О. П., ця ж хатинка служить і школою для 25 дітей села Трихати. Уроки проводить директор і батюшка з місцевої церкви (яка була зруйнована комуністами у 30-х роках). Біля школи гарні клумби з трояндами і шкільне господарство – пасіка…

1914 рік – біля села розпочинається будівництво залізничного мосту через річку Південний Буг. Будівельники приїжджають з сім’ями, приміщення для школи мале. І ось на пустирі у 1914 році відкривається нова школа – земська (зараз вулиця Валі Степанової). Тут навчаються старшокласники, а в старій школі – початкові класи.

При новій школі живе її директор Новоставський Микола Анатолійович, який очолює школу до 1936 (у 1920 році було змінено тип школи на трудову).

З 1936 року до початку війни директором вже семирічної школи працює Тимченко Григорій Ларіонович та вчителі: Явкін Юхим Йович вчителем української та німецької мов, Тєрєхов Микола Миколайович вчителем історії, Бєлая Галина Олександрівна, Явкіна Марта Мусіївна, Шевченко Дмитро Денисович, Сопільник Ольга Михайлівна вчителями початкових класів, Воробйов Федір Овсійович вчителем біології та Некислий Микола Миколайович.

1941 рік. Радянська Армія відступає. У приміщенні школи розташувався госпіталь, але діти продовжують навчатись у пристосованій для цього хатинці до 1943 року, навіть під час окупації. Деякі вчителі пішли на фронт. А Явкін Ю. Й. і Тимченко Г. Л. були організаторами створення підпільної організації в с. Трихати.

1943 рік. Радянська армія наступає. Вздовж р. Південний Буг готується велика наступальна операція. Вже було не до навчання. У приміщенні школи знову розташувався госпіталь, але для німецьких солдатів.

28 березня 1944 року село було звільнене від німецьких окупантів. І відразу ж з ініціативи Безушко Наталії Мусіївни за допомоги батьків та дітей приміщення школи відновлюється і починає працювати.

У 1945 році знову змінено назву школи: Трихатська семирічна середня школа.

Жодна школа району не була так гарно оформлена, як Трихатська.

Старшокласники Чечуй Володимир, Щербина Петро масляними фарбами малюють величезний портрет Сталіна, Жукова, портрети всіх класиків української та російської літератури і на пів стіни при вході до школи «Орден Перемоги»

У 1950 році директором школи призначено Чечуй Ніну Миколаївну.

З 1952 року молодий вчитель української мови та літератури Кондратьєв Дмитро Тимофійович очолює педагогічний колектив протягом 13 років.

У школі сформувався міцний, сталий колектив. Молоді, енергійні, творчі вчителі, які виховували майбутнє покоління на прикладі історії і традицій, прищеплювали любов до праці. Це Чечуй Володимир Тимофійович – вчитель німецької мови, Мащенко Поліна Гнатівна – вчитель математики, Рожкова Ганна Романівна – вчитель української мови та літератури, Затящук Любов Григорівна – вчитель історії та географії, Панченко Олександр Якович – вчитель хімії та біології, Кондратьєва Єфросинія Тимофіївна – вчитель російської мови та літератури, Мащенко Семен Йосипович – вчитель фізкультури, Орлянський Юрій Степанович – вчитель географії, та вчителі початкових класів: Чечуй Надія Василівна, Майстренко Лідія Яківна, Поліщук Олександра Артемівна, Поліщук Кіндрат Ілліч, Орлянська Валентина Іванівна.

Імена, з ліва на право: Чечуй Ніна Миколаївна, —, Мандра-Рожкова Ганна Романівна, —, Кондратьєв Дмитро Тимофійович, —, Мащенко Поліна Гнатівна, Мащенко Семен Йосипович, Орлянський Юрій Степанович, Орлянська Валентина Іванівна

Педагогічний колектив працює. Біля школи висаджено величезний сад, парк, при школі розводять кролів (на той час школа була однією з перших в районі по вирощуванню кролів), учні доглядали не тільки за кролями, а й за кіньми.

Через річку Південний Буг розпочинається будівництво зруйнованого під час війни залізничного моста. До села прибув загін будівельників МВО – 5 разом з сім’ями. Оселяються в сім’ях жителів села, в бараках. Маленьке приміщення школи не може помістити велику кількість дітей. Мостобудівельники добудовують до приміщення школи ще 2 класні кімнати. З 1953 року створено середню школу. В класах було по 40 учнів, навчалися в 2 зміни.

В 60-х роках з ініціативи директора школи Кондратьєва Дмитра Тимофійовича за допомогою місцевого радгоспу «Криничанський» розпочинається будівництво нового корпуса.

З 1965 року педагогічний колектив очолює творчий, ініціативний, енергійний директор школи Чечуй Володимир Тимофійович, який був незмінним протягом 20 років. При ньому було завершено будівництво нового корпуса. Колектив працює майже в тому ж складі і поповнюється молодими вчителями: Албова Надія Іванівна, вчитель математики, Голуб Галина Михайлівна, вчитель біології, Письменний Іван Андрійович, вчитель фізкультури, Голубова Тетяна Олександрівна, старша піонервожата.

Головним напрямком педагогічного колективу крім навчання було військово-патріотичне виховання на прикладі землячки Валі Степанової (школа носила її ім’я), яка була партизанкою, підпільницею і загинула від рук фашистів у м. Суми. В цьому напрямку Трихатська школа славилась не лише в межах району і області, а й України.

З ініціативи директора школи було створено майстерню, в якій стояв саморобний, зроблений директором, токарний, свердлильний і стругальний станок. Починає працювати гурток технічної творчості «Умілі руки». Вироби і експонати учнів школи були представлені не лише в районі, а й в республіці. Силами гуртківців було створено макет села Трихати, який зайняв І місце в області.

Під керівництвом Чечуя В. Т. та ініціативи старшої піонервожатої Мандри Т. О. школярі займаються збором лікарської сировини та металобрухту і займають перші місця в області. За кошти зароблені учнями, організували екскурсії до Криму, Києва, Очакова, Миколаєва.

З 1985 року Трихатську восьмирічну школу очолює Голубова-Мандра Тетяна Олександрівна.

Новий директор будує свою роботу на демократичних засадах. Головним методом роботи з людьми вважає індивідуальну бесіду, важливу роль відводить створенню ситуації успіху, встановленню контакту з колективом. Більше десяти років педагогічний та учнівський колектив під її керівництвом приймав активну участь у конкурсах, олімпіадах, досягали високих спортивних результатів.

Велика увага приділяється господарській діяльності: пічне опалення замінюється водяним, заасфальтовано подвір’я школи. В цей час багато вчителів пішло на заслужений відпочинок. Колектив постійно змінюється через відсутність житла.

Тетяна Олександрівна приділяє велику увагу підготовці своїх кадрів і багато випускників стають вчителями: Гурко-Ковальчук С. М., Яковлєва Л. І., Соколова С. В., Кондратьєва Л. М., Молодик В. О., Молодик-Нійзамова О. О., Багнюк С. М.

1989 рік – школа має назву неповна середня школа.

Розпочинається кропітка робота: листи-прохання, клопотання, поїздки в область, до Києва, щодо будівництва нової школи.

І ось 1990 рік. Проект будівлі складено і закладено фундамент нової школи – на 306 місць.

В 1992 році радгосп «Лазурний» аграрно-виробничого об’єднання «Миколаївсадвинпром» розпочав будівництво середньої школи. Загальна вартість будівництва склала 1 млн. 560 тис крб. в цінах 1984 року. Було виконано 70% кам’яних робіт, але через брак коштів роботи з 1994 року знову припинились.

В 1999 році інститут «Миколаївагропроект» здійснив перепроектування новобудови в бік зменшення учнівських місць та приміщення в цілому, а саме: на 198 учнівських місць, вартість становила 2 млн. 364 тис. 490 грн.

За браком коштів будівництво знову припиняється.

З 2003 року як перспективного та ініціативного фахівця директором Трихатської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів призначають Кравченко Світлану Тадеушівну. Не згасає полум’я в Трихатській школі, бо підтримує вогонь – директор, яка вже 5 років працює директором в ній.

Восени 2005 року було вкладено значні кошти з депутатського фонду в реконструкцію стін підвалу І поверху новобудови, які постраждали під впливом атмосферних чинників. Було проведено гідроізоляцію фундаменту, зовнішніх стін підвалу, замінено переходи з першого на другий поверх, звели дах і накрили шифером, встановили 30% віконних рам. І знову роботи припинено.

Восени 2007 року віконні рами було замінено метало пластиковими вікнами.

Влітку 2008 року вісімнадцятирічне будівництво вже Трихатської середньої загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів вирішено. Постановою Кабінету Міністрів України щодо затвердження переліку об’єктів школа фінансується за рахунок субвенції з державного місцевому бюджету на соціально-економічний розвиток.

12 вересня 2009 року школу було офіційно відкрито для навчання.