Cело Трихати розташоване на правому березі річки Південний Буг. Межує з Ольшанською, Кир’яківською, Криничанською сільськими радами. Територія села та його земель займає площу 4138 га.

Історія Трихат у XIX столітті описана у окремій статті

За архівною довідкою на початку ХХ століття, землі с. Трихати належали поміщиці Ждановій Катерині Феодатівні. Селяни піднімалися на боротьбу з поміщиками. В 1905 році селянські виступи відбулися і в селі Трихати. Селяни вимагали підвищення заробітної плати. 28 червня 1905 року 8 селян нашого села були заарештовані за організацію виступів і відправлені в Одеську тюрму.

Згідно з переписом поселень Херсонської губернії 1916 року в селі Трихати було записано 253 двори, 515 чоловіків та 681 жінка.

Про повалення самодержавства та утворення тимчасового уряду мешканці села довідалися на початку березня 1917 року. Селяни брали участь у створенні волосного комітету, який було утворено у сусідньому селі Гур’ївці. Вони вимагали поліпшення умов оренди та встановлення 8-годинного робочого дня. На протязі 1921-1922 років в селі були організовані декілька артілей по обробітку землі. Огородні артілі звалися „Ідеал труда”, „Незаможник”, садові – „Надія”, „Ластівка”. В селі, як і в усій країні була проведена колективізація, яка завершилася в 1931 році. В 1930 році всі артілі, розташовані на території села Трихати та сусіднього села Морозівки були об’єднані в два колгоспи. В колгосп імені Молотова ввійшло село Морозівка і частина села Трихати і об’єднав він в себе 128 дворів, де проживали 490 колгоспників. Головою колгоспу був Храпенко Максим Тимофійович. Колгосп імені Кагановича нараховував 108 дворів, де проживали 399 колгоспників. Головою колгоспу був Чечуй Дмитро Іларіонович. Згідно з рішенням Миколаївського окружного земельного відділу було виділено 100 га земельних угідь під посадку садів, 30 га під посадку виноградників. Ці сади були висаджені на схилі берега річки Південний Буг та на піщаних землях біля села Морозівка, які плодоносили до середини 80 років.

Коли фашистська Німеччина віроломно напала на нашу Батьківщину, 284 мешканці с. Трихати в перші дні війни пішли на фронт. Ті, що залишилися – брали участь в евакуації худоби на схід країни.

14 серпня 1941 року німецько-фашистські війська ввірвалися в село і почався період окупації.
В селі Трихати вчителями Тимченко Г.І. та Явкіним Ю.І. було створено патріотичну групу з 7-ми чоловік, яка вела серед населення антифашистську агітацію. У березні 1943 року провокатор виказав патріотів. Гітлерівці зловили підпільників. Односельців П.М. Григор’єва і Т.С. Мандру закатували, а інших кинули до Одеської в’язниці.
Серед героїв-підпільників значиться і ім’я нашої односельчанки Степанової Валентини Іванівни. Валентина Степанова народилась і жила в с. Трихати в сім’ї селянина, активного учасника громадянської війни.
В роки Великої Вітчизняної війни брала участь в підпільному партизанському русі Сумщини, куди потрапила після закінчення фінансово-економічного технікуму.

Разом з підпільницями з Сумської області Марією Рахмановою та Марією Бадаєвою підпільниці підривали німецькі автомашини, знищували склади, пускали під укіс вагони зі зброєю і живою силою; палали фашистські установи, розповсюджувалися листівки, вбито 14 гітлерівських офіцерів та 27 солдатів. Але по-справжньому підпільниці не встигли розгорнути боротьбу, їх вислідили та зрадили. В середині грудня 1941 року зачитували в камері смертний вирок.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 грудня 1966 року за мужність і відвагу виявлені в боротьбі проти німецько-фашистських окупантів у період Великої Вітчизняної війни Валентина Іванівна Степанова нагороджена (посмертно) медаллю «За відвагу».
Ім’я Валі Степанової живе в пам’яті вдячних жителів села Трихати, які її ім’ям назвали вулицю. В Миколаївському краєзнавчому музеї експонуються фото та інші документи про Валю Степанову.
Ще одну вулицю села названо на честь Тихона Мандри.
Імена односельців, які віддали своє життя за мирне небо викарбовано на меморіальній плиті, що встановлено на території села.
Після звільнення від німецько-фашистських загарбників в селі Трихати було організовано два колгоспи: імені Молотова (голова колгоспу Усіков А. П.) імені Кагановича (голова колгоспу Хоменко І.П.).

В 1946 році, попри відсутність тяглової сили, техніки, колгоспникам вдалося засіяти землі вручну і зібрати поганий врожай.

В 1947 році з розвалених старих тракторів трактористам Кондратьєвій Дар’ї Василівні та Биндусу Якиму Сергійовичу вдалося скласти два трактори – універсали. В 1948 році була організована Варварівська МТС, де колгоспники за натуроплату могли наймати техніку та обробляти 2360 га землі.

В 1950 році колгоспи імені Молотова та Кагановича були об’єднані в один колгосп імені Кагановича, який почав економічно розвиватися, набирати силу. Очолював колгосп Кучеренко Пантелій Васильович. Почалося будівництво тваринницької ферми, була збудована зрошувальна система. На березі річки збудована насосна станція, яка забезпечувала подачу води на площу біля 170 га, де вирощувалися овочеві та кормові культури. До 1952 року, крім вирощування зернових, колгосп спеціалізувався на вирощуванні технічно важливих культур: бавовни та кліщовини.

В колгоспі була комсомольсько-молодіжна тракторна бригада (бригадир Григорій Котвалюк), яка добивалася високих трудових успіхів і була однією із кращих в області.

З 1957 року с. Трихати стало відділенням радгоспу „Криничанський”. Село спеціалізувалося на вирощуванні зернових культур, займалося вирощуванням великої рогатої худоби та овець. По виробництву вовни радгосп посідав перше місце в області. На радгоспних ланах працюють 28 тракторів, 9 комбайнів. На відділку було два свинарники, де розміщувалося 800 голів свиней, кошара на 2000 голів овець та корівник на 1800 голів ВРХ в тому числі корів – 464. Першим керівником відділку був Смолянов П.П., потім Антонов А.Н. 27 років Трихатське відділення радгоспу „Криничанський” колектив у кількості майже 200 чоловік очолював учасник бойових дій Голуб Олександр Пилипович. Кожного року відділок продавав державі 1500 тон зерна, 180 тонн м’яса, 5 тонн вовни, 700 тон молока, 800 тис. шт. яєць, 700 тонн овочів, 350 тонн соняшника.
Господарським методом було збудовано тракторний парк, кузню, плотню, їдальню, будинок механізаторів, вівчарник, курятник, корівник, 16 житлових будинків, дитячий садок, клуб.

З 1967 по 1980 роки перебудовано майже 90% житлових будинків (комишеві дахи замінено на черепичні та шиферні).
За досягнення у розвитку сільськогосподарського виробництва, високих виробничих показників державою були відзначені Голуб Олександр Пилипович, тракторист – Чечуй Валентин Іванович, яких нагороджено орденом „Знак пошани”, Орденом Леніна та Трудового Червоного прапора нагороджено Макарову Євгенію Онуфріївну – бригадира молочно-товарної ферми. Медалями відзначено 12 працівників.

В 1985 році село Трихати відділено від радгоспу „Криничанський” і утворено окремий радгосп „Лазурний”, який планувалося спеціалізувати як садово-виногадарський. Очолив його директор Бурдейний І.В. На протязі 2-х років було висаджено виноградники на площі 86 га та сади на площі 72 га.

З 1986 року в селі Трихати згідно з Постановою Верховної Ради України створено сільську раду.

З 1987 року радгосп очолює Мінаєв П.С. До 1991 року багато зроблено: збудовано гараж для 26 автомобілів, ремонтні майстерні, підсобні приміщення для садоводів і виноградарів, адміністративне приміщення, 39 житлових будинків, заасфальтовано 3 вулиці довжиною 8,8 км. Розпочато будівництво Трихатської загальноосвітньої школи на 306 учнів, яке було закінчено у 2008 році. Школі, яка існує зараз, у 2004 році виповнилося 120 років. Заснована вона була в 1884 році, як однокласна, земська. Зараз це середня загальноосвітня школа.

Крім заняття сільськогосподарським виробництвом, село розвивається в іншому напрямку. В 1950 році в село прибув мостопоїзд 444, який очолив інженер-мостобудівник Карелі Лев Георгійович. Почалося будівництво моста. В 1954 році міст було здано в експлуатацію. Зараз – це залізничний міст стратегічного значення протяжністю 1200 м, який має стратегічне значення та охороняється військовим підрозділом стрілців (25 чол.)

Якщо повернутися до історії, то це будівництво було третє. В 1914 році біля села Трихати було збудовано дерев’яний міст через річку Південний Буг. В період громадянської війни в 1919 році в районі мосту проходили бої між Денікінськими військами і червоноармійцями. В результаті боїв міст було спалено. Вдруге дерев’яний міст побудували німці під час окупації, але відступаючи в 1944 році, вони знищили його.

Зараз на території сільської ради розміщені та функціонують ряд підприємств не районного підпорядкування, де працюють мешканці с. Трихати.
Залізнична станція Трихати виконує приймання та відправлення вантажних та пасажирських потягів (близько 35 за добу), посадку-висадку пасажирів. Має тупиковий шлях для відстою вагонів.

Станційні шляхи та перегони обслуговує колійна бригада. За безпечне пропускання потягів та якісне обслуговування пасажирів, станція відзначена як краща на Колосовській дільниці Херсонського відділення.

Трихатська підстанція електричних мереж введена в дію в 1963 р. В теперішній час є підрозділом південних енергетичних систем Миколаївських магістральних електричних мереж. Підстанція – значний енергетичний вузол Миколаївської області, який забезпечує транзит та розподіл електричної енергії по Миколаївській області та суміжних регіонах. Повна потужність підстанції – 800 МВт. Штатна чисельність робітників – 37 чоловік.

Укрхімтрансаміак. Миколаївське державне підприємство МУМА УДП „Укрхімтрансаміак” з жовтня 1979 року здійснює транзит рідкого аміаку по території України. Довжина магістрального трубопроводу 444 км, з яких 4 км проходить по землях сільської ради. Ось уже 23 роки МУМА УДП „Укрхімтрансаміак” через свої технічні, економічні, фінансові, кадрові служби лінійний персонал забезпечує надійну і безперервну роботу устаткування і всіх систем управління, без зупинок здійснює транзит рідкого аміаку по території України.

На території сільської ради в 2003 введено в дію нафтоперекачувальну станцію „Миколаївська”. Цей об’єкт для нас цікавий та перспективний. Сільській раді перераховані кошти в сумі 260 тис. грн. на рекультивацію земель. Виділено кошти на розвиток соціальної інфраструктури. Крім того, на зазначеній станції створено додатково 25 робочих місць.

Славні імена земляків та видатні події нашого села назавжди залишаться в пам’яті жителів. Ми живемо, навчаємось, працюємо і своєю працею та вчинками створюємо історію рідного краю.