Лежить понад бугом старовинне село Трихати. Жителі його здавна відзначалися волелюбним характером. Як говорили тоді багатії: “Бунтарі”. І це справді були люди з гордою душею. Не завжди історія доносить до нас їх імена, час завжди намагається стерти їх в пам’яті народній. Та навіть вороги вимушені визнавати їх героїчні справи.

Працюючи в архівах Миколаєва, мені вдалося виявити донесення командира козачого полку, полковника Карпова, який доповідав Одеському генерал-губернаторові про події в червні 1905 року в селі Трахати (прошу звернути увагу на дату подій, адже вона збігається з повстанням на броненосці “Потємкін”).

Ось що писав Карпов: “Зважаючи на очікувані заворушення в Трихатах, за моїм розпорядженням, в село введено півсотні козаків”. А що ж було причиною такого розпорядження?

На початку червня 1905 року, напередодні жнив, до священника церкви Шатупова, прийшла група селян, 250 чоловік, і поставила перед ним вимогу про підвищення оплати за роботи на збиранні врожаю. Одночасно вони вимагали розрахунку за вже виконані роботи.

Селяни примусили священника прийняти їх вимоги. Після цього вони розіслали своїх делегатів по сусіднім селам з закликом приєднатись до боротьби за права наймитів і поденних робітників. Цей заклик знайшов відгук у селян Ковалівської та Петрівської волостей. Особливу активність проявили жителі Петрівки (Петрово-Солониха) та Новогригорівки. 26 червня 1905 року, вісім чоловік села Трихати було арештовано за організацію селянських виступів, і відправлено в Одесу. На жаль, в донесенні Карпова не зазначаються прізвища селян-бунтарів. Слід їх треба шукати в архівах Одеси.

Козачі нагайки не залякали повстанців, і в серпні виступи набули ще більшого розмаху. Ці заворушення були результатом роботи більшовиків Миколаївщини на селі. Вони прагнули перетворити стихійні селянські виступи у свідому революційну боротьбу разом з робітничим класом.

Газета Маяк, 1988 р.
Історик. В. Задорожній