Подсака Ольга Пантелеївна. Біографія

Ця людина належить до покоління людей, яке вистраждало під чорним крилом голодоморів, яке вистояло криваве пекло війни, яке відбудовувало зруйноване.

Подсака Ольга Пантелеївна. 90 років

16 листопада 2015 року відзначила свій 90-літній ювілей жителька села Трихати Подсака Ольга Пантелеївна. В цей день прийшли привітати її рідні, близькі, і просто жителі села. Адже, майже ціле століття мешкає вона в нашому селі, в якому народилася в далекому 1925 році.

Згадує Ольга Пантелеївна страшні роки голодомору, коли померли братик і сестричка, коли ледь не померла мати, тому що все віддавала дітям, а їх залишалось ще троє: Григорій, Ольга і найменша Дар’я. Старші діти рятували сім’ю від голоду (батько залишив їх у 1933 році), йшли на річку, збирали річкові горіхи, розбивали їх у ступці, потім варили. А ще варили з рогози «бовтанку» і так рятувалися від голоду.
Річковий горіх з Південного бугу

Пізніше мати пішла працювати, а всі домашні справи лягали на плечі дітей: Ользі доводилося доглядати молодшу сестру, ходити до школи. Вона дуже любила навчатися, мала гарні оцінки, але після закінчення 4 класу мати забрала її на роботу, в той час у колгоспі вирощували бавовну і на її збір залучали всіх, навіть дітей. Більше до школи Ольга не ходила.

Потім війна, страшні роки окупації. Жандармерія знаходилась поруч з будинком, де жила сім’я Ольги Пантелеївни, і хлопцям часто перепадало від румунських окупантів, в тому числі і брату. А Ольга була гарна, мала довгі коси, тому виходити з дому було небезпечно і мати не дозволяла потрапляти на очі ворогам, а коли виходила до криниці по воду, то закривала обличчя хусткою. Пережили окупацію, брат Ольги пішов на фронт і не повернувся.

У 1948 році Ольга вийшла заміж, через 2 роки розлучилася з чоловіком і більше заміж не виходила. У 60-х роках померла молодша сестра – Дар’я, залишивши 9-ти річну доньку Любу і півторарічного сина Сашка. Ольга стала їх опікуном, а вони – звати її мамою. Розпочалися тяжкі трудові роки. До 1950 року Ольга Пантелеївна працювала в колгоспі на різних роботах, потім, майже 3 роки – на Тернуватському комбінаті будматеріалів – на шахтах пиляли камінь. «Це були одні з найважчих років, пиляли по 200 штук каміння в день, а потім пішки повертались додому за 7 км» – згадує старійшина села. Потім 10 років працювала кухарем у мехколоні № 25 «Одестрасбуд». Теж нелегко було, тому що доводилось переїздити з мехколоною з одного місця в інше. Діти залишалися з бабусею, мамою Ольги. В 70-х роках працювала на різних тяжких роботах – відкатницею, бетонницею залізничних колій. А потім, до виходу на заслужений відпочинок, працювала варщиком на гідролізно-дріжджовому заводі.

Дуже тяжко працювала все своє життя Ольга Пантелеївна, але в свої 90 років вона завжди життєрадісна, привітна і доброзичлива, не пропускає жодного свята, які проводяться у селі.
Наша ювілярка має трьох онуків: Юрко закінчив сільськогосподарський інститут, Славко – будівельник, працює за кордоном, Аня навчається у 9 класі. Правнуки: Сашко – студент Чорноморського державного університету імені Петра Могили, Владислав учень 9 класу. Всі вони – її гордість!

Подсака Ольга Пантелеївна. 90 років

Шановна ювілярко!
Прийміть наші найщиріші вітання. Від усього серця бажаємо Вам здоров’я і довгих років життя. Нехай діти, онуки та правнуки будуть для вас гордістю і радістю. Миру і добра Вам, шановна Ольга Пантелеївно!

Голова ветеранської організації
В.М.Ярова

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *