Ця людина належить до покоління людей, яке вистраждало під чорним крилом голодоморів, яке вистояло криваве пекло війни, яке відбудовувало зруйноване.

16 листопада 2015 року відзначила свій 90-літній ювілей жителька села Трихати Подсака Ольга Пантелеївна. В цей день прийшли привітати її рідні, близькі, і просто жителі села. Адже, майже ціле століття мешкає вона в нашому селі, в якому народилася в далекому 1925 році.

Згадує Ольга Пантелеївна страшні роки голодомору, коли померли братик і сестричка, коли ледь не померла мати, тому що все віддавала дітям, а їх залишалось ще троє: Григорій, Ольга і найменша Дар’я. Старші діти рятували сім’ю від голоду (батько залишив їх у 1933 році), йшли на річку, збирали річкові горіхи, розбивали їх у ступці, потім варили. А ще варили з рогози «бовтанку» і так рятувалися від голоду.

Пізніше мати пішла працювати, а всі домашні справи лягали на плечі дітей: Ользі доводилося доглядати молодшу сестру, ходити до школи. Вона дуже любила навчатися, мала гарні оцінки, але після закінчення 4 класу мати забрала її на роботу, в той час у колгоспі вирощували бавовну і на її збір залучали всіх, навіть дітей. Більше до школи Ольга не ходила.

Потім війна, страшні роки окупації. Жандармерія знаходилась поруч з будинком, де жила сім’я Ольги Пантелеївни, і хлопцям часто перепадало від румунських окупантів, в тому числі і брату. А Ольга була гарна, мала довгі коси, тому виходити з дому було небезпечно і мати не дозволяла потрапляти на очі ворогам, а коли виходила до криниці по воду, то закривала обличчя хусткою. Пережили окупацію, брат Ольги пішов на фронт і не повернувся.

У 1948 році Ольга вийшла заміж, через 2 роки розлучилася з чоловіком і більше заміж не виходила. У 60-х роках померла молодша сестра – Дар’я, залишивши 9-ти річну доньку Любу і півторарічного сина Сашка. Ольга стала їх опікуном, а вони – звати її мамою. Розпочалися тяжкі трудові роки. До 1950 року Ольга Пантелеївна працювала в колгоспі на різних роботах, потім, майже 3 роки – на Тернуватському комбінаті будматеріалів – на шахтах пиляли камінь. «Це були одні з найважчих років, пиляли по 200 штук каміння в день, а потім пішки повертались додому за 7 км» – згадує старійшина села. Потім 10 років працювала кухарем у мехколоні № 25 «Одестрасбуд». Теж нелегко було, тому що доводилось переїздити з мехколоною з одного місця в інше. Діти залишалися з бабусею, мамою Ольги. В 70-х роках працювала на різних тяжких роботах – відкатницею, бетонницею залізничних колій. А потім, до виходу на заслужений відпочинок, працювала варщиком на гідролізно-дріжджовому заводі.

Дуже тяжко працювала все своє життя Ольга Пантелеївна, але в свої 90 років вона завжди життєрадісна, привітна і доброзичлива, не пропускає жодного свята, які проводяться у селі.
Наша ювілярка має трьох онуків: Юрко закінчив сільськогосподарський інститут, Славко – будівельник, працює за кордоном, Аня навчається у 9 класі. Правнуки: Сашко – студент Чорноморського державного університету імені Петра Могили, Владислав учень 9 класу. Всі вони – її гордість!

Шановна ювілярко!
Прийміть наші найщиріші вітання. Від усього серця бажаємо Вам здоров’я і довгих років життя. Нехай діти, онуки та правнуки будуть для вас гордістю і радістю. Миру і добра Вам, шановна Ольга Пантелеївно!

Голова ветеранської організації
В.М.Ярова