Створення підпільної групи
На початку 1942 року в селі Трихати виникла невелика підпільна група, керована безпартійним учителем Явкіним Юхимом Івановичем. До війни він вчителював у Трихатській школі. Під час евакуації виїхав до Миколаєва, однак, змушений був повернутися у своє рідне село. Працюючи в дні ворожої окупації на Трихатському млині та інших роботах мав змогу зустрічатися із потрібними йому людьми, надавати матеріальну допомогу сім’ям, чоловіки яких воювали в лавах Радянської Армії.
До підпільної роботи в організації залучив трихатців: Павла Максимовича Григор’єва і Григорія Іларіоновича Тимченка, мешканця Петрово-Солонихи Василя Кабанова, з Тернуватого – Василя Івановича Ворону. Останнім двом він доручив створити підпільні групи в своїх селах. Водночас, через Григор’єва встановив зв’язок із Ковалівською групою.
На даній карті можна побачити усі діючі підпільні рухи Миколаївщини
У грудні 1942 року в Трихати повернувся Павло Максимович Крапивний, колишній вчитель історії, до війни – режисер Київської кіностудії. Під Харковом він потрапив в оточення, повернувся до Трихат. Тут він став одним із керівників підпільної організації.
Товариш Явкін ставив основним завданням перед п/п групою – розширення підпільної організації шляхом створення нових груп в найближчих селах, домогтися зв’язку з командувачем Робочо-селянської Червоної Армії, і діяти за його вказівкою.
Комітет ставив завдання – антифашистська агітація серед населення, переписування і розповсюдження листівок, що передавали з Миколаєва, або ж писав Крапивний, і підготовка до збройної допомоги Радянській Армії в дні визволення від фашистського ярма. На цей час в організації вже сорок п’ять підпільників. Повідомлення про події на фронтах одержували з Миколаєва через кінооператора Є.Т.Ємельяненка, добре знайомого Крапивному. Зв’язківцем з Ємельяненком був син Крапивного – Сашко. Він неодноразово пробирався в окупований Миколаїв, приносив листівки, повідомлення Радіоінформбюро, двічі переходив замерзлий Південний Буг з цінними повідомленнями (після війни Олександр Павлович Крапивний (1929-1990рр.) став доктором наук, завідуючим кафедрою Харківського педагогічного інституту ім. С.Сковороди. На його рахунку багато дослідницьких робіт, присвячених вивченню птахів.
Активним зв’язківцем з підпільними групами сусідніх сіл була Наталка Мусоївна Безушко, яка неодноразово передавала месникам листівки, виконувала інші завдання (після війни Н.М.Безушко працювала директором Варварівської середньої школи № 2)
У лютому 1943 року для кращого керівництва групами Явкин організовує комітет з наступних членів:
- Явкін Ю. І., б/п;
- Тимченко Г. І., б/п;
- Крапивний П. М., чл. КП(б)У
Комітет розподілив обов’язки між членами наступним чином:
- Явкін – повинен керувати створеною ним групою в Трихатах;
- Тимченко – доручено організувати п/п групу в селі Гур’ївка;
- Крапивний – організувати п/п групу в селі Ново-Григорівка.
Комітет схвалив текст листівки, складеної Кропивиним «До всіх синів батьківщини окупованих областей України». Листівка була переписана від руки і зачитувалася населенню. Кропивний склав ще 3 антифашистські пісні. Пісні ці виспівували по селах.
Між членами комітету не було точної домовленості в цілях і завданнях. Вони один одному не довіряли, і один від одного приховували.
Зрада
У березні 1943 року в організацію проник зрадник Скєлєтов, який видавав себе за представника Українського штабу партизанського руху з м. Одеси, нібито приїхав для об’єднання стихійно виниклих груп в партизанські загони.
Провокатор Скєлєтов запропонував «Трихатській» групі бути у повній мобілізаційній готовності, привести в порядок зброю, врахувати все чоловіче населення і чекати сигналу для виступу.
Явкин і Тимченко представили Скєлєтову деяку інформацію про існування п/п груп, які перебували в наступних селах:
- Трихати – 16 осіб;
- Ковалівської – 8 осіб;
- Ново-Григорівська – 9 осіб;
- Терноватская – 2 особи;
- Кам’яно-Балківська – 8 осіб.
Кропивний Скєлєтова не інформував про Ново-Григорівську групу. Член п/п організації Григор’єв П. М. розповів Скєлєтову, що у нього є 18 партизанських квитків, Скєлєтов взяв їх з собою і поїхав.
10 квітня 1943 Григор’єв був заарештований Миколаївським гестапо і вивезений до в’язниці. У червні румунська жандармерія заарештувала керівників та учасників п/п груп за винятком Ново-Григорівки.
У вересні 1943 року гестапо заарештувало ще 22 людини, деякі з них навіть не приймали участь, з цього моменту підпільна організація припинила свою діяльність. У ході слідства багато відверто зізнавалися у своїй участі в п/п організації, здавали зброю і партизанські квитки.
Допити
Заарештованих в гестапо катували, учасник п/п організації, Мандра Тихон Семенович, замучений до смерті при тортурах у гестапо.
18 лютого 1944 11 учасників п/п організації постали перед військово-польовим судом, який засудив їх до тюремного ув’язнення від 5 до 15 років в Одеській в’язниці.
31 березня під час паніки в Одесі у зв’язку з наближенням Червоної Армії, засудженим вдалося втекти. Ті, які не встигли втекти, розстріляні німцями.
Указом президії Верховної Ради Української РСР про нагородження медалями партизанів підпілля, які діяли в період Великої Вітчизняної війни за мужність і відвагу нагороджено медаллю «За відвагу» Мандру Тихона Семеновича (посмертно). Нині у селі встановлено меморіальну дошку та названо вулицю імені Тихона Мандри.
