Ходімо з нами, на зустріч з дитинством!

Колектив Тризатського ДНЗ

Чи не найкраща, безтурботна та радісна пора у житті людини — дитинство. І куди воно дівається так швидко? Не знаєте? А мешканці с. Трихати, а насамперед, працівниці Трихатського ДНЗ, вам із впевненістю скажуть, що дитинство у їхньому селі вже давно знайшло собі затишне місце. Тут, у місцевому дитсадку, у кожній дитячій посмішці, обіймах, пустощах живе оте гарне і тепле відчуття.

Щодня на таку, для когось далеку зустріч, із дитинством приходить завідуюча Трихатським ДНЗ Світлана Попок. І вже давно не замислюється, чито вона йому призначає зустріч, чи воно саме чекає на неї? Колись і подумати не могла, що ї життя буде пов’язане саме із дитсадком. «Я відвідувала дитсадок два дні. Якось не схотіла ходити до нього і не стала. І ось усе повернулося бумерангом. Вже у дорослому житті — щодня ходжу!», — сміючись, зауважила Світлана Анатоліївна. 25 років своєї педагогічної діяльності присвятила Трихатському ДНЗ, 20 років — як завідуюча. «Я з дитинства хотіла стати вчителем. Мала гарний приклад для наслідування. Це — моя перша вчителька Надія Василівна Чечуй. Але так склалося, що обрала професію вихователя. Я не шкодую, бо це робота теж з дітками-дошкільнятами. Про нихзавжди хочеться піклуватися!», – розповіла вона. Читати далі

Дитячий садок

trykhaty_dyt_sadok_2015У 1962 Трихатську сільську раду очолювали голова сільської ради Чечуй Валентин Іванович та секретар Ратушна Лідія Михайлівна. В селі давно піднімалося питання про будівництво дитячого садка, бо знаходився він у пристосованому приміщенні на вулиці Гагаріна. В приміщенні топили очеретом. У садочку було до 35 дітей. Працювала навіть цілодобова ясельна група, в якій виховувались дітки з 6 місяців. Вихователями там працювали Шубіна Таміла та Мацієнко Ганна. Нічною нянею працювала Псаревська Тетяна, а кухарем – Чайка Марфа Яківна. Доярки о 4-й ранку йшли на роботу, а дітей приводили в садочок. Читати далі

Вузькоколійки Миколаївщини

Шлях вузькоколейки на німецькій мапіВони були побудовані окупантами у 1942 році, силами радянських військовополонених і пригнаних із західних областей євреїв. Вузькоколійки не були пов’язані з мережею залізниць і здійснювали місцеві перевезення.

Трансністрія – так під час Другої світової війни називалася окупована територія між Дністром і Південним Бугом. Тоді вона перебувала під управлінням румунської влади. Хоч румуни і здійснювали тут власне керівництво, все одно вони рухалися у фарватері гітлерівської політики. З перших днів окупації уздовж правого берега Бугу виросли єврейські ґетто і табори для військовополонених. Зокрема, такі були в с. Богданівка, с. Сливино, с. Трихати і в Варварівці. У Трихатах було одночасно два табори. Вони розташовувалися поблизу зруйнованого ще в громадянську війну моста через Буг по обидві сторони залізничного насипу. В’язні таборів працювали на відновленні цього моста. І дійсно – через сім місяців міст був відбудований. Читати далі

Шиттям і співом повниться життя

В теплій, добре освітленій кімнаті, вона з голкою схилилася над п’яльцями, натхненно і з насолодою співає про чорнобривці, гай зелененький чи криниченьку, що у полі. До кімнати заходить її Олександр – Олександр Сергійович, чи просто Сашко, як звала його у далекі роки юності.

– Що, знову концерт, чи просто репетиція?, – запитує жартома, з посмішкою.

– Справжній концерт, так що плати гроші, коли зайшов, – жартома відповідає і вона.

Вони разом вчилися ще у старому приміщенні Трихатської школи, грали «у квача» на перервах, він, бувало, смикав її за коси, сварилися, мирилися… А після школи захопило їх те, що ніколи не буде в усій глибині цього почуття досліджено психологами. Кохання… Побралися як тільки виповнилося 18 років. Олександр відбув на строкову військову службу. Чи не від довгого чекання назвала молода дружина і первістка свого теж Олександром? А від чоловіка отримувала листи, в яких він ласкаво називав її Оленкою, потім радів, що народився синок, заспокоював дружину – незабаром повернеться зі служби. І дуже скупо про те, якими страшними були для нього армійські будні в горах, на чужині, під час сумнозвісних подій в Афганістані. Читати далі