Трихатська Хата-читальня

Перші хати-читальні за радянської влади були організовані на Київщині у 1919 році. За неповними даними, в серпні 1920 року, в Україні діяло 1096 бібліотек-читалень, 1620 хат-читалень, 111 народних домів та 1334 “Просвіти”. Уже до кінця 1920 року, у дев’яти з дванадцяти губерній України, число бібліотек зросло до 3592, а хат-читалень – до 2292.

Хати-читальні стали відігравати значну роль у ліквідації неписьменності селян та поширенні серед них більшовицької агітації. Створюючи хати-читальні, партійне керівництво ставило перед ними завдання, в першу чергу, створити осередки політичної агітації, а вже потім – центри культурно-освітньої роботи на селі. За спогадами сучасників, хати-читальні дещо нагадували читальні зали, де збиралася молодь, яка самостійно чи під керівництвом завідуючого, колективно читала газети. Там проводили бесіди, лекції, політичні інформації, організовували виступи художньої самодіяльності. Хата-читальня мала невеликий книжковий фонд найбільш необхідних видань, отримувала 2-3 газети.

Фонди більшості радянських хат-читалень були практично однаковими, містили літературу політичного спрямування російською та українською мовами. Їх основу складали книги: “Україна в руїнах”, “Жовтнева революція”, “Как крестьяне отобрали свою землю”, “Задачи Коммунистической партии”, “Як Петлюра продав Україну”, “Речь к рабочим и крестьянам”, а також твори В. Леніна тощо. Крім кількох назв книг про здоров’я та сільське господарство, вся література була політизованою.

Хата читальня села Амерово
Хата читальня села Амерово


У Трихатах хата-читальня почала приймати перших членів з січня 1925 року. Завідуючим установи був Новрилов Андрій, касиром – Бухвастова М.  За спогадами сучасників, хати-читальні дещо нагадували читальні зали, де збиралася молодь, яка самостійно чи під керівництвом завідуючого колективно читала газети. Там проводили бесіди, лекції, політичні інформації, організовували виступи художньої самодіяльності. Також при хаті-читальні було створено бібліотеку. Книжковий фонд був невеликим і складався тільки з найбільш необхідних видань, також установа отримувала 2-3 газети. Першим бібліотекарем була Хмара Надія. Знаходилась вона у сільській хаті на вулиці Набережній 49.

Читати далі

Перепис населення Трихат 1858 року

Ревізька казка – поіменний список населення, в якому вказувались ім’я, по батькові та прізвище господаря двору, його вік, ім’я та по батькові членів родини із зазначенням віку та стосунків до голови сім’ї.

Згідно ревізькій казці 1858 року Трихати були поділені поміж двома поміщиками, Щербаковою Маврою Максимівною та Бернацьким Миколаєм Фроловичем. Кожна частина села мала свою альтернативну назву, “Щербаківка” та “Булгаково“. Загалом населення села складало на той момент 492 особи, 252 чоловіків та 240 жінок. Люди ділились на дворових та кріпаків. Дворові — ті самі кріпосні селяни, які жили при дворі пана та прислужували йому.

Ревизская сказка

Тысяча восемьсот пятьдесят восьмого года Мая 3 дня Херсонской губернии Одесского уезда деревни Щербаковки (она же Три-хаты) помещицы вдовы капитанши Мавры Максимовны Щербаковой о состоящих мужескаго и женскаго пола дворовых людях и крестьянах доставшихся ей по купчей от Капитан-лейтенанта Фрола Бернацкого

Перепис населення села Трихати 1858 року
Читати далі

Звездарка 2

Иногда так хочется отвлечься от повседневной суеты и отдохнуть на природе. Звездарка 2 — один из райских уголков Николаевской области. Первозданная красота, пение птиц, чистый воздух – все это является неотъемлемой составляющей отдыха на природе. Богу недурно удалась природа, но с человеком у него вышла осечка.

Природа — лучшее средство от хандры, ежедневной пустой суеты, домашних хлопот, рабочих стрессов, одним словом, от всего. Впереди цель поездки — Звездарка 2. Почему носит именно такое название, выяснить не удалось, хотя и общалась с аборигенами.

Друга Звіздарка, Трихати

Местность эта находится на реке Южный Буг в Николаевской области возле села Трихаты. Впреди Трихатский железнодорожный мост. В старые добрые времена река Южный Буг была судоходная от Николаева до г. Вознесенска.  Ходили катера, ракеты, баржи. Все это, наверное, портило экологию. Сейчас водная гладь, как зеркало и среди этого зеркала выглядывают там и сям, как головки русалок, чудные белые лилии и желтые кувшинки с их красивыми бутонами, круглыми, в виде щитков, покрытыми как бы воском плавающими листьями… Читати далі

Трихати, так тримати!

Що таке Трихати і «з чим його їдять», у цьому році дізналася не тільки Миколаївщина та Україна, а й міжнародна спільнота. Після проведення International Kite Festival 2017 тисячі людей в один день дізналися, що Трихати «їдять» з вітром, річковою водою, сонячним промінням, ароматними польовими травами та неймовірним українським колоритом. Та все ж таки Трихати – це не місце «вихідного дня», а село, де живуть та працюють люди, зростають нові покоління українців.

Пройшов рік з утворення Ольшанської об’єднаної територіальної громади, у складі якої цей час провели і Трихати. Про те, яким видався останній рік для села, які сюрпризи для нас готують місцеві мешканці і плани на майбутнє поспілкувалися з в. о. старости села Олександром Валерійовичем Макаровим.
Макаров Олександр Валерійович Читати далі

Інженер Konrad Sattler

Konrad SattlerНародився Konrad Sattler у 1905 році у містечку Köflach тодішньої Австро-Угорщини. Змалечку мав здібності до математики, які яскраво проявилися у навчанні в університеті міста Graz. У 1936 році дістав посаду головного інженера у відділі будівництва мостів у німецькій компанії Krupp-Rheinhausen яка займалась металургійним виробництвом та будівництвом. Зводити довелось закріплені та рухомі мости як вдома, так і за кордоном. Особливо важливим для нього став розвиток його системи з’єднання мостів для автомобільних та залізничних мостів, тому він був направлений на розробку системи SKR Deutsche Reichsbahn. За його ідеями і малі мости і ті які мають прольоти у 120 метрів, могли бути побудовані зі стандартизованих змінних частин.

На початку війни Конрада відправили на будівництво переправ та мостів на захоплених територіях України. Там, мрією його життя стало будівництво мосту через Південний Буг, біля села Трихати, з трьома секціями по 120 метрів, і вона втілилась у реальність. У 1943 році він приступив до реалізації свого проекту. Читати далі