Село Трихати

Маршрутами жнив-89: радгосп “Лазурний”. Газета “Маяк”, 24 червня 1989 року

Вранці зателефонував у «Лазурний». На дзвінок відповіла секретарка приймальної: «Павло Свиридович нещодавно був, але зараз знаходиться на току, або в полі. Приїжджайте, о десятій».

Обставини змусили дещо затриматися. На те, що директор чекає, не було ніякої надії. Адже час сьогодні не кабінетний. В степу жнива, в степу «прописався» неспокій. В новому приміщенні контори порадили шукати П. С. Минаєва на гороховій ниві. І не помилилися. На 50-гектаровій плантації сформовані валки цінної білкової культури. Саме цим маршрутом йшла колона необхідної збиральної техніки, пересувний агітвагончик збирального комплексу. Та й в загінці вже було не безлюдно. Павло Свиридович пропонує познайомитися з членами екіпажу СК-5. Комбайн стояв, а його господар П.С.Петров уважно оглядав валки.

Документ оперативного відділу 15-ї зенітно-артилерійської дивізії: Схема дислокації 153-го зенітно-артилерійського полку 15-ї зенітно-артилерійської дивізії вермахту, на мосту Трихати-Піски. Документ від 19 листопада 1943 року

Стаття з Газети “Маяк” 1988 року

Трудова біографія радгоспу «Лазурний» розпочалась не так давно. У новоствореному господарстві і сьогодні, звичайно, не без проблем. Деякі з них у значній мірі вирішено вже зараз, інші потребують більш тривалого часу – така діалектика становлення.

Стаття з Газети “Маяк” 1988 року

Ті хто не був у Трихатах два-три роки, приїжджають туди і дивляться: те село і наче не те… Виросли цілі вулиці нових будинків, адміністративний корпус, ремонтні майстерні… Оновлюється старовинне село на мальовничому березі південного Бугу.