Село Трихати

Гей, ви хлопці-запорожці,
А де ж ваша сила?
Чи свою козацьку славу
Ви не розгубили?

   Ні, не розгубили козацької слави наші хлопці, серед них гордість нашої школи, випускник 2008 року Олександр Яковлєв, який займається бойовим мистецтвом – кікбоксингом.

    Всі бойові види спорту можна вважати бойовими мистецтвами, але найчастіше до них відносять японські й китайські рукопашні види. Деякі бойові мистецтва сповідують цілу філософію, об’єднуючи тіло й дух, а інші – це просто жорстокі рукопашні поєдинки. Саме до таких жорстоких видів відноситься кікбоксинг. Це суміш тайського боксу, карате і савати. Тут дозволяють будь-які удари. Ось цим видом бойових мистецтв і займається наш Сашко, і не просто займається, а виборює перші місця. Тричі він посідав І місце у відкритій першості м. Миколаєва, тричі – І місце у чемпіонаті м. Миколаєва у розділі семі-контакт серед юніорів. От-римав сертифікат учасника Всеукраїнського олімпійського уроку за підписом Президента Національного Олімпійського Комітету України Сергія Бубки.

    У квітні 2008 року він отримав диплом і медаль за III місце в чемпіонаті України з кікбоксингу і II місце в Чемпіонаті України серед юніорів.

Всього наш чемпіон має 9 медалей і отримав звання кандидата в майстри спорту.

    Вже відлунав останній дзвоник. Незважаючи на те, що настає весела пора — канікули, нам трохи сумно, бо нас покидають наші друзі, старші товариші, наші випускники. Особливо тяжко розлучатися з тими, хто виводить рейтинг нашої школи на високий рівень.
Однією з таких є Кравченко Марина, яка неодноразово брала участь в багатьох конкурсах і отримувала перемогу. Вона дійсний член Малої академії наук, де займалася протягом трьох років в напрямку «Лісництво» і стала переможцем обласного туру та учасником Всеукраїнського туру. Піднімає рейтинг школи за рахунок своїх гарних оцінок і участі у районних заходах. За високі досягнення у навчанні Ма¬рина отримала золоту медаль. І все це не просто так, адже не буває будинку без фундаменту. Лише впродовж багаторічної праці вона змогла досягти таких успіхів.
    Здається, тільки вчора школа зустрічала на своєму порозі маленьких несміливих пташенят, котрі боялися відірватися від батьківського крила. А тепер це змужнілі красені — орли і ніжні чарівні лебідки, котрі збираються відлетіти у вирій такого складного, тернистого дорослого життя. Хочеться побажати Марині і всім випускникам вступити до вищих навчальних закладів і дос¬тойно продовжувати там своє навчання. А школі — побільше таких учнів, як Марина Кравченко.