Ця людина належить до покоління людей, яке вистраждало під чорним крилом голодоморів, яке вистояло криваве пекло війни, яке відбудовувало зруйноване.
16 листопада 2015 року відзначила свій 90-літній ювілей жителька села Трихати Подсака Ольга Пантелеївна. В цей день прийшли привітати її рідні, близькі, і просто жителі села. Адже, майже ціле століття мешкає вона в нашому селі, в якому народилася в далекому 1925 році. Читати далі
Народився в місті Іловайськ, Донецької області, 11 листопада 1952 року в сім’ї залізничників. Вчився і закінчив в 1969 році середню школу №13, потім працював у вагонному депо теслею, електриком. З 1970 по 72 рік служив в армії, а з 1972 року по 1977 рік навчався і закінчив Донецький інститут радянської торгівлі.
Вся життя побудовано на випадковості. Так сталося в 1941 році, коли мої батьки приїхали з Москви в село Трихати будувати новий, сучасний залізничний міст через р.Південний Буг, приїхали всім сімейством: батько Іван Степанович, мати Софія Степанівна, брат батька Олексій, мати батька, моя бабуся Наталка Фокановна . Всі працювали у всесоюзному Мостозагоні, який їздив по всьому Радянському Союзу, будували мости, переправи, від Бреста до Магадана. До приїзду в Трихати будували міст через Москву-ріку. Мати-кранівник величезного баштового крана (у 23 роки!), Батько-виконроб (в 27 років!). Не встигли розвернутися і підготуватися до робіт, як почалася війна. Так як залізничники та мостобудівники мали захист від призову в армію, а наступ німців було несподівано стрімким, то жодних вказівок щодо подальшої роботи мостобудівників не встигло надійти. Довелося пристосовуватися відповідно до обставин. Чоловіки ховалися в льохах і підвалах (щоб не потрапляти на очі окупантам), лише вночі обережно виходили на поверхню, а жінки працювали в полі і вдома по господарству. Потім німців на правому березі Південного Бугу замінили румуни. Читати далі
Степанов Федір Пилипович, один з представників династії Степанових, народився 30 жовтня 1926 у Трихатах. Окрім нього в сім’ї було два брати і три сестри. Історію про походження роду передають з покоління в покоління. Брат батька Іван Тимофійович, був грамотним і одного разу на сімейній раді вирішили його відправити на історичну батьківщину в Степанівку, що біля Москви, там йому і розповіли про те, як у далекі часи покинули рідні місця їх предки.
За спогадами старожилів, історія села почалася у кінці XVIII століття, коли російський уряд сприяв заселенню півдня України. Тоді у цей регіон переселялися козаки, а також німці, греки, болгари, росіяни. Шукали свою долю тут і переселенці із с. Степанівка, що знаходиться біля Москви, Степанови, Кондратьєви і Карасьови. Сподобалось їм місце на березі Південного Бугу. Кожна із сімей побудувала собі житло близько річки. Назву поселення, скоріше за все, адаптували з турецької. Про те, що також тут оселилися козаки, свідчать козацькі хрести на сільському цвинтарі.
Степанов Федір Пилипович – один із представників династії Степанових, 1926 року народився в Трихатах. Мав ще двох братів і трьох сестер. В цій сім’ї історію про походження роду передавали з покоління в покоління. Він згадує, як його дядька, Івана Тимофійовича, батькового брата, одного разу, на сімейній раді вирішили відправити на історичну Батьківщину. Там йому і розповіли, як в далекі часи їх предки покинули рідні місця.
Лежить понад бугом старовинне село Трихати. Жителі його здавна відзначалися волелюбним характером. Як говорили тоді багатії: “Бунтарі”. І це справді були люди з гордою душею. Не завжди історія доносить до нас їх імена, час завжди намагається стерти їх в пам’яті народній. Та навіть вороги вимушені визнавати їх героїчні справи.
Працюючи в архівах Миколаєва, мені вдалося виявити донесення командира козачого полку, полковника Карпова, який доповідав Одеському генерал-губернаторові про події в червні 1905 року в селі Трахати (прошу звернути увагу на дату подій, адже вона збігається з повстанням на броненосці “Потємкін”).
