Тетяна Іванівна Бесклуба

Бесклуба Тетяна Іванівна

25 лютого 2016 року свій ювілейний день народження відзначила гарний фахівець своєї справи, людина щедрої душі, відповідальна трудівниявелика оптимістка, чарівна жінка, любляча мати, секретар Трихатської сільської ради, Тетяна Іванівна Бесклуба.

Сердечно вітаю ювілярку з цим чудовим святом! Бажаю міцного здоров’я, добробуту, щастя та усіляких благ.

З повагою,
Валентина Ярова,
депутат районної ради


Шановна Тетяно Іванівно! Щиро вітаємо вас із ювілеєм! З цієї приємної нагоди шлемо наші щирі та сердечні вітання. Відрадно, що ваш багатий життєвий досвід, почуття відповідальності принесли заслужений авторитет серед колег та односельців. Нехай усе добре, зроблене з душею та натхненням, повертається сторицею. Щиро зичимо подальших успіхів, безмежної енергії та наснаги у ваших добрих справах, нових починаннях та звершеннях. Доброго вам здоров’я, щастя, родинного тепла, і божої ласки.

 

Допоки сонце світить з висоти,
Щебечуть птахи, зацвітають квіти,
Бажаємо життям вам твердо йти,
І дням наступним від душі радіти!

Хай щастя завжди супроводить вас,
Людська повага й шана не минають,
А вашу й праю повсякчас
Лиш визнання вінчають!

Бажаємо миру і світлої долі,
Запалу, енергії, сили доволі,
Творчого вогнику, віри й наснаги,
Щедрості серця, людської поваги,

На добрих стежках вашої ниви,
Будьте завжди ви здорові й щасливі!

Із повагою, Ваш колектив.

Історія підстанції. До Дня енергетиків.

Щороку 22 грудня в Україні святкується День енергетика. Важко переоцінити значення роботи енергетиків, які своєю невтомною працею створюють одне з найнеобхідніших благ для людей – світло, тепло, що забезпечує комфорт в наших будинках, школах, лікарнях, офісах.

Наше село має пряме відношення до цього свята, адже майже 40 наших жителів трудяться на Трихатській підстанції Миколаївських магістральних електичних мереж. І сьогодні, вітаючи наших енергетиків зі святом, хочеться торкнутися історії виникнення цього підприємства в Трихатах.

На початку 60 років біля села розпочалося будівництво високовольтних ліній електромереж для майбутньої підстанції. Бригада людей у кількості 150 чоловік почали з риття котлованів для стовпів. До них приєдналися і жителі села. Працювали з 3-х годин ранку до 22-х вечора. І вже у 1963 році було введено в експлуатацію підстанцію Трихати, яка працює донині і є підрозділом південних енергетичних систем Миколаївських магістральних електричних мереж. Це енергетичний вузол для Миколаївської області та суміжних регіонів.

Делегація Читати далі

Будівництво мосту під час війни

Will OttoТретя спроба будівництва залізничного мосту через Південний Буг була розпочата гітлерівцями. Процес побудови був зафіксований на фотографії у період з 10 по 15 жовтня 1943 року, генерал-лейтенантом Otto-Wilhelm Förster, командувачем Залізничними військами вермахту (Eisenbahn Wehrmacht). Оригінали фотографій знаходяться у національній бібліотеці конгресу США.

Будівництво залізничного мосту через Буг. 1943

Вид повністю зібраної ділянки мосту. На передньому плані отвір для можливості піднімання частин мосту, які привозили на човнах.

Читати далі

Герб нашого села

Герб села

Щит перетятий подвійною балкою, складеною із трьох мурованих селянських хат з фронтонами золотого кольору в один ряд із срібними вікнами, з’єднаних між собою кам’яною огорожею з відкритими ворітьми, та внизу вузькою срібною, між якими зелене поле. Над балками у синьому полі навхрест дві гілки плодового дерева, одна із цвітом срібного кольору і золотим листям, друга з плодами та листям золотого кольору. Внизу у червоній основі три срібні стилізовані хвилі, які перетинає золота блискавка.
Герб села Трихати

Читати далі

Колодєєва Віра Пилипівна. Біографія

Колодєєва (Степанова) Віра Пилипівна народилась у 1936 році, у селі Трихати.

З військових років мені запам’яталося, що у нас на квартирі були два німці: один високий, худий і злий, а інший повненький і добрий. Нас виселили у флігель, а самі вони жили в будинку, де була пошта. Приходили посилки з Німеччини, вони їх розкривали, оглядали, якщо розірвалася пачка пряників, то кидали нам, бувало ще щось перепадало. Були ми дуже раді, як одного разу прийшла посилка з іграшками на ялинку перед Новим роком, адже ми тоді іграшок не мали.

З одягом було дуже погано і мати пошила моєму братикові Миколі, 1939 року народження, маленьке пальто з клаптів. Усе пальто вийшло зелене, а рукава коричневі. Німцеві це так сподобалося, що він сфотографував брата і коли їздив до Німеччини, всім показував яке гарне пальто вийшло. Також запам’яталося, що мати закопала всі наші документи і фотографії в городі, так вони і збереглися. Читати далі