На початок 1862 року, Катерининська церква існувала вже практично 30 років. У невеликих парафіях, як і у трихатській, стандартний штат, зазвичай, складався зі священника, старости та дяка.
Священником при трихатській церкві був тільки-но закінчивший курс наук у Кишинівській семінарії, молодий чоловік, Яків Северинський. Священник уповноважувався на виконання священних обрядів релігії та був посередником між людьми і Богом.
Посаду дяка займав Лазар Запорожанов. Роль дяків у церкві полягала у допомозі священнику у церковних справах, веденні метричних книг та навчанні парафіян співу і грамоті. Ці науки викладались і у трихатській церковноприходській школі, яка знаходилась у хаті дяка. У школі налічувалось п’ятеро учнів-прихожан. Задачею цих шкіл було поширення в народі православної науки, віри і християнської моральності, а також навчання початковим корисним знанням. Навчальна програма передбачала викладання закону Божого, куди входили вивчення молитов, священної історії, катехизис та богослужіння. Прослужив дяк Запорожанов недовго, вже у жовтні його було переведено у Михайлівську церкву у Варварівці, на ту ж саму посаду, а на його місце оголошено вакансію.
На посаді церковного старости, з 1861 року знаходився, поручик і землевласник – Миколай Бернацький. Церковний староста не був людиною духовного звання, а допомагав настоятелю парафії в управлінні майном. В обов’язки церковного старости входило придбання свічок, зберігання церковної каси, ремонт храму, збір пожертвувань і дотримання порядку. Поміщики, бувши на посаді старост, обирали помічників з селян, на яких перекладали більшість своїх обов’язків, залишаючи за собою контроль над фінансами.
За розпорядженням єпархіального керівництва, у липні 1864 року, чинний священник Яків Северинський був направлений у Миколаївську церкву міста Валегоцулови (Долинське). Натомість з села Касперівки (Кізомис), на вільну посаду, був переведений, Миколай Федорович Шатунов. Народився він у 1834 році. Навчався у Одеській Семінарії. Працював псаломщиком з 1848 року. У 1855 році був підвищений до диякона, а з 1861 по 1864 був священником у селі Касперівка.
За старанну службу, церковнослужителів відзначали нагородами. У грудні 1868 року, за освітню працю з дітьми парафіян, священника Шатунова нагороджено набедреником. Нагороду вручав єпархіальний архієрей. У жовтні 1882 року, за “особенное раденіе о благолепіи храма Божія”, за справне та акуратне виконання своїх обов’язків, особливо ведення церковної писемності, настоятелю оголошена вдячність Єпархіального керівництва та вручено новий набедреник. Набедреник, це – чотирикутний довгастий плат, який підвішується двома кінцями на стегна священника і служить як духовна зброя проти безбожжя. Також Миколая Шатунова було відзначено у 1898 році. У 1901 нагорода призначалась за відмінне виконання своїх вчительських обов’язків та за вміння доносити знання ученикам легким та доступним шляхом. Вручено скуфію, у якості нагороди. Також відмічено псаломщика Володимира Бринкіна. У травні 1905 року, священника знову нагороджено наперстним хрестом, вже за заслуги по духовному відомству.
Час від часу, до церкви вносили пожертви, як заможні особи так і бідні парафіяни. Так, на початку 1866 року, поміщиця Мавра Щербакова пожертвувала катапетасму (церковна завіса) атласної матерії, коштом у 20 срібних рублів. Поміщик, відставний майор, Симеон Мустащи – срібну дароносицю ціною 110 рублів та повітряні меха — 35 рублів. Очаківський купець Матвій Крачун – єпитрахиль (довга стрічка, що огинає шию і обома кінцями спускається на груди) коштом у 12 руб. Селяни Новогригорівки внесли свій вклад у вигляді «поручі» від Максима Машкари коштом у 2 рублі, та воздухи (великі покривала) ціною у 6 рублів від Якова Мазура. Жертвуючи великі суми, поміщики залишали за собою можливість впливу на священника та діяльність церкви.
28-го жовтня 1873 року, Миколай Шатунов написав прохання до єпархіального керівництва про прийняття його дочки Надії, 7-ми років, кандидаткою на вступ до училища на монастирське утримання. У грудні прохання було розглянуто та схвалено, з повагою до його скрутного становища. У той час настоятель церкви отримував середню зарплату. З відомості про оклади у міських та сільських церквах, виходить, що до 1881 року настоятель мав оклад 34 рублі 30 копійок. У 1881 році йому було надано прибавку 36 рублів 26 копійок, загальна зарплатня склала 70,56 рублів (2,35 руб/день). Середня зарплатня тоді у країні була ~30 рублів. Ціна за 1 пуд (~16 кг) муки – 2 рублі, 1 хлібина – 3-5 копійок. Чорноробочий заробляв 80 коп/день, столяр – 1,2 руб/день, маляр – 1,3 руб/день.
Церковна школа розвивається, і на 1866 рік, до неї ходять вже 9-ро хлопців. У ті роки спостерігався різкий ріст кількості як самих шкіл так і учнів. Це питання курував сам цар Олександр II.
Більшість вчителів церковних шкіл, на той час мали нижчу або початкову освіту, при чому багато з них не володіли ні умінням, ні підготовкою до предмета навчання. Про кращих вчителів шкіл, керівництво відгукувалось, що працюють вони натхненно, навіть дуже старанно і сумлінно. Непідготовлені вчителі теж трудяться, але справа у них йде слабо.
За свідченнями повітового спостерігача, у 1899 році у школі при Катерининській церкві було поставлено у навчання церковний спів. Зазвичай, до складу церковних хорів входила більша частина учнів, а деякі школи брали участь в церковному співі навіть у повному складі. Саме такою у 1903 році стала трихатська церковна школа.
Згідно з законом від 1864 року, при церквах почали створювати церковноприходські попечительства, які були відповідальні за доброустрій та добробут парафіяльної церкви і причту в господарських цілях, за початкове навчання дітей і благодійність в межах приходу. При Катерининській церкві організація розпочала свою діяльність у травні 1880 року. За розпорядженням єпархіального керівництва, до приходу церкви призначено попечительство на наступні чотири роки. Головою обрано землевласника, підполковника у відставці, Василя Сацького.
Наприкінці 1892 році з’явилась вакансія псаломщика. “Свободноѣ мѣсто псаломщика въ селѣ Треххатахъ, Одесскаго уѣзда. Земли церковной 124 десятины, домъ есть, жалованья 26 рублей 46 коп., прихожанъ мужескаго пола 905 душъ.“. Невдовзі на посаду прийнято Володимира Трофимовича Бринкіна.
28 листопада 1907 році, священник Катерининської церкви села Трихати, Шатунов Миколай Федорович, у віці 73 роки, вибув зі складу учасників каси взаємодопомоги духовенства Херсонської єпархії, з правом отримання допомоги. Прослуживши 43 роки, він написав заяву з проханням звільнити його з посади. На той час утимання настоятеля формувалося із заробітної платні та доходу від парафіян, виходило 141 рубль 12 копійок. Заощаджений на посаді капітал священника склав 970 рублів. У зв’язку зі звільненням, у трихатській церкві з’явилося вільне місце священника. Невдовзі, 9 лютого, священник Адріано-Наталіевської церкви села Ташино, Одеського повіту, Димитрій Попов Іоанович 1880 р.н., згідно з проханням, переміщений до Катерининської церкви с. Трихати. Вже 1 березня його призначено також духовним слідчим Очаківського благочинного округа. Прослуживши 7 років, був переведений до Подільської єпархії.
Священники Катерининської церкви
| Роки служби | Років | Ім’я та прізвище |
| 1862 – 1864 | 2 | Яков Северинський |
| 1864 – 1907 | 43 | Миколай Шатунов |
| 1907 – 1914 | 7 | Димитрій Попов |
| 1914 – | Петро Іванов |
Церковні Старости
| Роки служби | Років | Ім’я та прізвище |
| 1861 – 1871 | 10 | Бернацький Миколай |
| 1871 – 1878 | 7 | Олексій Яковлев |
| 1878 – 1881 | 3 | Данило Мандра |
| 1881 – 1883 | 2 | Григорій Храпенко |
| 1883 – 1886 | 3 | Василь Чичуй |
| 1886 – 1889 | 3 | Федот Чечуй |
| 1889 – 1892 | 3 | Іоан Мащенко |
| 1892 – 1895 | 3 | Ігнат Шаповал |
| 1895 – 1909 | 14 | Іоан Мащенко |
| 1909 – 1912 | 3 | Петро Дзюба |
| 1912 – 1913 | 1 | Петра Левчука |
| 1913 – 1917 | 4 | Леонід Дзюба |
| 1917 – | Леонтій Дзюба |
Церковні Пожертви
| Рік | Пожертвувач | Пожертва |
| 1866 | Мавра Щербакова | Катапетасма (церковна завіса) атласної матерії, коштом у 20 срібних рублів |
| 1866 | Поміщик, відставний майор, Симеон Мустащи | Срібну дароносицю ціною 110 рублів та повітряні меха — 35 рублів |
| 1866 | Очаківський купець Матвій Крачун | Єпитрахиль (довга стрічка, що огинає шию і обома кінцями спускається на груди) коштом у 12 рублів |
| 1866 | Селяни Новогригорівки | «поручі» від Максима Машкари коштом у 2 рублі, та воздухи (великі покривала) ціною у 6 рублів від Якова Мазура |
| 1884 | Одеський міщанин Петро Дульський | 2300 рублів на будівництво нової дзвіниці Катерининської церкви. |
| 1885 | Невідомий | Оновлено іконостас, переписані усі ікони, пофарбовано та позолочено необхідні елементи. загалом витрачено 475 рублів. |
| 1886 | Петро Дульський | 300 рублів на побудову церковного дому, який призначався для постійного проживання церковнослужителів. |
| 1888 | Студент Артур та його жінка Бланка Баліоз | Євангеліє у оксамитовому переплету зі срібною дошкою, коштом 75 рублів, плюс срібну чашу, дискос (священна посудина), звіздицю (елемент церковного начиння), лжицу (ложку), дві тарілочки і ківш коштом 323 рублі. |
| 1888 | Відставний підполковник Сицький | Срібний позолочений напрестольний хрест ціною у 58 рублів. |
| 1889 | Петро Дульський | Напрестольне Євангеліє у срібно-визолоченій оправі коштом 150 рублів. |
| 1891 | Петро Дульський | 180 рублів на ремонт церкви |
| 1891 | Агафія Боса | 100 рублів |
| 1894 | Петро Дульський | 500 рублів на ремонт церкви |
| 1894 | Парафіян церкви | 1500 рублів на ремонт церкви |
| 1894 | Петро Дульський | Плащаниця – 150 р., убір священника – 75 р., покривало на престол – 20 р., мідний визолочений хрест та п’єдестал для престолу – 40 р., два великих мідних срібних підсвічника – 57 р., всього на суму 342 р. |
| 1894 | Очаківська міщанка Анна Крачунова | Гробниця для плащаниці – 180 р., парчеве покривало на плащаницю – 20р. ,мідний визолочений хрест на престол – 20 р., два великих мідних підсвічника висріблених – 57 р. и пелена на аналой (підставка для книг або ікон) – 15 р., всього на суму 292 р. |
| 1894 | Селянка села Новогригорівки, Харитини Слободяниковой | Виносний дерев’яний хрест – 15 р., корогва (церковний прапор з біблійними зображеннями) – 20 р., великий часослов (церковно-богослужбова книга з молитвами) для криласу (місце де знаходяться співаки чи читці під час богослужіння) і два малих требники (церковна книга) – 10 р., всього на суму 45 рублів. |
| 1894 | Очаковська міщанка Агафія Боса | Воздухи – 15 рублів. |
| 1894 | Парафіян | Убір священника – 95 р. та мідна визолочена кадильниця – 7 руб. |
| 1900 | Петро Дульський | Земельної ділянки площею 35 десятин (~38 га) За наступними умовами: дохід від 15 дес. – причету церкви, дохід від 20 дес. – на доброустрій церкви. |
| 1901 | Петро Дульський | 180 рублів |
| 1901 | Агафія Боса | 100 рублів |
| 1913 | Невідомий | Від Харитини Слободяникової, Єфросинії Єфименко, Параскеви Васильченко, Дарини Крачун та Валентини Рейер на потреби церкви, всього 30 руб. 45 коп. |
| 1914 | Дарина Дульська | 150 рублів на реставрацію ікон Спасителя, Покрова Божої Матері та Великомучениці Катерини |
| 1914 | Харитина Слободяникова, Єфросинія Єфименко, Параскевія Васильченко, Дарина Крачун та Валентина Рейер | 30 рублів 45 коп. на потреби церкви |
Склад церковноприходських попечительств
| Рік | Голова | Члени |
| 1880 | Василь Сацький | Миколай Шатунов, Данило Мандра. Селяни з Трихат: Никифор Мащенко, Гаврило Терещенко, Петро Коваленко, Михайло Безклубий, Степан Багнюк, Єрофей Краснощок. Селяни Новогригорівки: Амвросій Кислун, Петро Голуб, Григорій Слободяник. Селяни Терноватої, Дмитро Лисенко та Федір Перебийніс, дворянин Яків Погорільський та Очаківські міщани: Севастіан Смородський та Давид Крачун |
| 1882 | Василь Сацький | Миколай Шатунов, священник з Коренихи – Григорій Туровський та Бейкуша Симеон Підгорський, плюс селяни |
| 1885 | Петро Дульський | Іоаков Билим, Діомид Наточій, Михайло Яковлев, Феодосій Степанов, Самсон Мазур, Дмитро Здовбило, Олексій Перебиніс та Іоаков Погорільський |
| 1889 | Петро Дульський | Євтихій Шаповал, Петро та Віктор Наумови, Тарас Шульшенко, Самсон Мазур, Іоаким Голуб та дворянин Іаков Погорільський |
| 1893 | Петро Дульський | Андрій Наумов, Григорій Слободяник, Ілля Єривицький, Іоанн Холявка та дворянин Іаков Погорільський плюс запасний фейерверкер Антоній Міщенко. |
| 1899 | Селянин з с. Гур’ївка – Платон Леонтієв Рощенко | з села Трихати – Антоній Мащенко, Григорій Наумов, Іаков Кондратьєв. З села Новогригорівка – Феодор Мазур, Костянтин Кислунь. З села Терноватої – Іоанн Холявка та дворянин Іаков Погорільский |
| 1902 | Платон Рощенко | Григорій Наумов, Антоній Мащенко, Афанасій Жадько, Феодор Мазур, Костянтин Кислун і Олексій Накінечний |
| 1905 | Платон Рощенко | Дворянин Іоанн Погорільский, селянин Ісідор Губенко, Антоній Мащенко, Григорій Наумов, Афанасій Жадок, Федор Мазур та Олексій Наконечний |
Стаття написана на основі Херсонських єпархіальних відомостей. В Україні Єпархіальні відомості виходили 1860–1918 з періодичністю 2–4 випуски на місяць. Складалися з 2-х частин, у 1-й – офіційній – друкувалися переважно постанови та розпорядження царського уряду, Святійшого Синоду, єпархіального керівницва. У 2-й – неофіційній – матеріали суто релігійного змісту (промови, повчання, бесіди, роз’яснення Святого Письма тощо).
Автор: Бесклубий Валерій