Екскурсія на Горобчанську Косу на початку XX століття

7 липня 1912 року група учнів Варшавського учебного округа відправилась в мандрівку “на південь Імперії”. Разом зі своїми наставниками, вони відвідували на своєму шляху пам’ятні місця і музеї, не забуваючи при цьому занурюватися в Чорне море.

Їхня подорож включала все те, що і зараз пропонують туристичні фірми: археологічні розкопки, місця бойової слави Кримської війни 1853-56 років, відвідування церков, куштування східних страв і навіть дегустації вин. Останнє, швидше за все, було заплановано для варшавських професорів і викладачів.

За підсумками екскурсії вже на наступний рік було видано альбом, що включав 51 фотографію, як звіт про виконану роботу під керівництвом директора Варшавської першої чоловічої гімназії А.А. Бржезінского.

Який же шлях пройшли гімназисти, вирушаючи поїздом з Варшави? Військовий священик, настоятель Адміралтейського собору Доримедонт Твердий, Міста Криму, Одеса, Херсон, Миколаїв, Київ, Полтава знайшли відображення в спогадах учнів з Варшави.

Наше місто, як бачимо, теж увійшло в екскурсійний маршрут. Миколаєву і його околицям відведено три фотографії і всі три є унікальними. На першій – військовий священик, настоятель Адміралтейського собору Доримедонт Твердий зустрічає гостей біля вівтаря. Наступні дві фотографії підписані нехитро: №43. Миколаїв. Прибуття в маєток “Горобчанская Коса” і №44. Миколаїв. У винних підвалах в ім. “Горобчанская Коса”.

№43. Миколаїв. Прибуття в маєток "Горобчанская Коса"

№43. Миколаїв. Прибуття в маєток “Горобчанская Коса”

№44. Миколаїв. У винних підвалах в ім. "Горобчанская Коса"

№44. Миколаїв. У винних підвалах в ім. “Горобчанская Коса”

Читати далі

Історія підстанції. До Дня енергетиків.

Щороку 22 грудня в Україні святкується День енергетика. Важко переоцінити значення роботи енергетиків, які своєю невтомною працею створюють одне з найнеобхідніших благ для людей – світло, тепло, що забезпечує комфорт в наших будинках, школах, лікарнях, офісах.

Наше село має пряме відношення до цього свята, адже майже 40 наших жителів трудяться на Трихатській підстанції Миколаївських магістральних електичних мереж. І сьогодні, вітаючи наших енергетиків зі святом, хочеться торкнутися історії виникнення цього підприємства в Трихатах.

На початку 60 років біля села розпочалося будівництво високовольтних ліній електромереж для майбутньої підстанції. Бригада людей у кількості 150 чоловік почали з риття котлованів для стовпів. До них приєдналися і жителі села. Працювали з 3-х годин ранку до 22-х вечора. І вже у 1963 році було введено в експлуатацію підстанцію Трихати, яка працює донині і є підрозділом південних енергетичних систем Миколаївських магістральних електричних мереж. Це енергетичний вузол для Миколаївської області та суміжних регіонів.

Делегація Читати далі

Будівництво мосту під час війни

Will OttoТретя спроба будівництва залізничного мосту через Південний Буг була розпочата гітлерівцями. Процес побудови був зафіксований на фотографії у період з 10 по 15 жовтня 1943 року, генерал-лейтенантом Otto-Wilhelm Förster, командувачем Залізничними військами вермахту (Eisenbahn Wehrmacht). Оригінали фотографій знаходяться у національній бібліотеці конгресу США.

Будівництво залізничного мосту через Буг. 1943

Вид повністю зібраної ділянки мосту. На передньому плані отвір для можливості піднімання частин мосту, які привозили на човнах.

Читати далі

Трихати у XVIII-XIX сторіччях

За спогадами старожилів, історія села почалася у кінці XVIII століття, коли російський уряд сприяв заселенню півдня України. Тоді у цей регіон переселялися козаки, а також німці, греки, болгари, росіяни. Шукали свою долю тут і переселенці із с. Степанівка, що знаходиться біля Москви, Степанови, Кондратьєви і Карасьови. Сподобалось їм місце на березі Південного Бугу. Кожна із сімей побудувала собі житло близько річки. Назву поселення, скоріше за все, адаптували з турецької. Про те, що також тут оселилися козаки, свідчать козацькі хрести на сільському цвинтарі.

козацькі хрести у трихатах

Степанов Федір Пилипович – один із представників династії Степанових, 1926 року народився в Трихатах. Мав ще двох братів і трьох сестер. В цій сім’ї історію про походження роду передавали з покоління в покоління. Він згадує, як його дядька, Івана Тимофійовича, батькового брата, одного разу, на сімейній раді вирішили відправити на історичну Батьківщину. Там йому і розповіли, як в далекі часи їх предки покинули рідні місця.

Читати далі

Селянський рух влітку 1905 року

Лежить понад бугом старовинне село Трихати. Жителі його здавна відзначалися волелюбним характером. Як говорили тоді багатії: “Бунтарі”. І це справді були люди з гордою душею. Не завжди історія доносить до нас їх імена, час завжди намагається стерти їх в пам’яті народній. Та навіть вороги вимушені визнавати їх героїчні справи.

Працюючи в архівах Миколаєва, мені вдалося виявити донесення командира козачого полку, полковника Карпова, який доповідав Одеському генерал-губернаторові про події в червні 1905 року в селі Трахати (прошу звернути увагу на дату подій, адже вона збігається з повстанням на броненосці “Потємкін”).

Повстання на броненосці "Потемкін"

Читати далі