Село Трихати

Вони були побудовані окупантами у 1942 році, силами радянських військовополонених і пригнаних із західних областей євреїв. Вузькоколійки не були пов’язані з мережею залізниць і здійснювали місцеві перевезення.

Трансністрія – так під час Другої світової війни називалася окупована територія між Дністром і Південним Бугом. Тоді вона перебувала під управлінням румунської влади. Хоч румуни і здійснювали тут власне керівництво, все одно вони рухалися у фарватері гітлерівської політики. З перших днів окупації уздовж правого берега Бугу виросли єврейські ґетто і табори для військовополонених. Зокрема, такі були в с. Богданівка, с. Сливино, с. Трихати і в Варварівці. У Трихатах було одночасно два табори. Вони розташовувалися поблизу зруйнованого ще в громадянську війну моста через Буг по обидві сторони залізничного насипу. В’язні таборів працювали на відновленні цього моста. І дійсно – через сім місяців міст був відбудований. Читати далі

Вінер Аркадій Володимирович – Народився 18 червня 1925 року у містечку Шаргород Вінницької області у єврейській сім’ї. Відразу по окупації гітлерівцями України, на захоплених територіях організовувалися ґетто для євреїв. В один з таких концлагерів потрапив молодий Аркадій, але вирішив взяти долю у свої руки і спробував втекти. Повертаючись додому у Шаргород, переховувався у добрих людей, які не побоялися приховати еврея у ті страшні часи, але згодом потрапив у облаву.

Но меня “замели” в очередную облаву и отправили в концлагерь Трихаты, что находился в Варваровском районе Николаевской области. Здесь был устроен рабочий лагерь для евреев, где находилось несколько тысяч человек, собранных из разных гетто, (в основном из Бессарабии), и это гиблое место было намного страшнее Печоры. Узники лагеря строили мост на быках через Южный Буг и оборонительные укрепления на берегу реки. Длина моста была 1.400 метров, рабочий день на этой каторге длился по 15-16 часов, в день на пропитание узникам давали по 200 грамм хлеба и по миске пустой баланды. Читати далі

Дана стаття була опублікована у районній газеті “Маяк”, 1968 року

Хлібороби трихатського відділку перетворюють у життя рішення Пленуму ЦК КПРС в якому дається конкретна програма загального розвитку меліорації з урахуванням поливних земель. Для кожного господарства, землі якого супіщані, малогумусні, це особливо важливо.

Другий рік на відділку діє система малого зрошування. Поділені землі займають площу 20 гектарів. Тут ми вирощуємо фермові культури і овочі. На зрошувальних ділянках працівники зобов’язалися одержати 100 центнерів овочів і 45 центнерів сухого сіна з гектара. Члени ланки які працюють на поливі, мають у своєму розпорядженні дві дощувальні установки та іншу сільськогосподарську техніку. Справжніми майстрами вирощування високих врожаїв овочів і кормових культур зарекомендували себе Галина Круч і Любов Пташкограй, трактористи-машиністи дощувалок Іван Олійник та Степан Мілаш.

В ювілейному році, – закликають члени землезрошувального землеробства, – дамо нашим трудівникам вдосталь овочів.

О. Голуб
Керівник Трихатського відділку

Дана стаття була опублікована у районній газеті “Маяк”, 21 червня 1966 року

Завдання партійних, радянських, сільськогосподарських і водогосподарських органів полягає в тому, щоб організувати і очолити всенародну боротьбу за піднесення культури землеробства і підвищення продуктивності сільськогосподарських угідь, за наведення зразкового порядку на землі в усіх колгоспах і радгоспах, досягнення високих і сталих урожаїв на кожному гектарі.

(з постанови травневого Пленуму ЦК КПРС)

Будівельники зрошувальної системи П.І. Буденков, М.І Ганивець, П.Ф. Коротков

Помірне підвищення врожайності з кожного гектара землі – основа прискореного розвитку сільського господарства взагалі, і виробництва зерна особливо – підкреслюється у постанові травневого пленуму ЦК КПРС. Його рішення трудівники радгоспу “Криничанський“ зустріли як конкретну програму своїх дій на майбутнє п’ятиріччя. Виконуючи рішення XXIII з’їзду партії і Директиви по п’ятирічному плану, хлібороби і тваринники господарства, намітили значно збільшити в наступні роки виробництво продуктів тваринництва і рільництва. Читати далі

Однією з основних складових в структурі джерельної бази з історії соціально-економічного розвитку Південної України кінця ХVIII — початку ХІХ ст. є спеціальні геометричні плани, що видавалися власникам на володіння землею внаслідок Генерального межування й подальшого перерозподілу земель та конфірмації прав на їх володіння. Ці плани були результатом розмежування земель межовиками (землемірами), які входили у штат межових експедицій при губерніях. Результати земельного розмежування заносилися також у межові книги. Власникам видавалися засвідчені копії геометричних планів. Читати далі