Перепис населення Трихат 1858 року

Ревізька казка – поіменний список населення, в якому вказувались ім’я, по батькові та прізвище господаря двору, його вік, ім’я та по батькові членів родини із зазначенням віку та стосунків до голови сім’ї.

Згідно ревізькій казці 1858 року Трихати були поділені поміж двома поміщиками, Щербаковою Маврою Максимівною та Бернацьким Миколаєм Фроловичем. Кожна частина села мала свою альтернативну назву, “Щербаківка” та “Булгаково“. Загалом населення села складало на той момент 492 особи, 252 чоловіків та 240 жінок. Люди ділились на дворових та кріпаків. Дворові — ті самі кріпосні селяни, які жили при дворі пана та прислужували йому.

Ревизская сказка

Тысяча восемьсот пятьдесят восьмого года Мая 3 дня Херсонской губернии Одесского уезда деревни Щербаковки (она же Три-хаты) помещицы вдовы капитанши Мавры Максимовны Щербаковой о состоящих мужескаго и женскаго пола дворовых людях и крестьянах доставшихся ей по купчей от Капитан-лейтенанта Фрола Бернацкого

Перепис населення села Трихати 1858 року
Читати далі

Інженер Konrad Sattler

Konrad SattlerНародився Konrad Sattler у 1905 році у містечку Köflach тодішньої Австро-Угорщини. Змалечку мав здібності до математики, які яскраво проявилися у навчанні в університеті міста Graz. У 1936 році дістав посаду головного інженера у відділі будівництва мостів у німецькій компанії Krupp-Rheinhausen яка займалась металургійним виробництвом та будівництвом. Зводити довелось закріплені та рухомі мости як вдома, так і за кордоном. Особливо важливим для нього став розвиток його системи з’єднання мостів для автомобільних та залізничних мостів, тому він був направлений на розробку системи SKR Deutsche Reichsbahn. За його ідеями і малі мости і ті які мають прольоти у 120 метрів, могли бути побудовані зі стандартизованих змінних частин.

На початку війни Конрада відправили на будівництво переправ та мостів на захоплених територіях України. Там, мрією його життя стало будівництво мосту через Південний Буг, біля села Трихати, з трьома секціями по 120 метрів, і вона втілилась у реальність. У 1943 році він приступив до реалізації свого проекту. Читати далі

Сійся, родися

Ніна Іванівна Чупина

Вже підготували техніку до весняних польових робіт, механізаторів Трихатського відділку радгоспу “Криничанський” здобули чергову трудову перемогу. В стислі строки вони посіяли 750 гектарів ячменя, 150 гектарів вівса і 200 гектарів на корм худобі.

Чотири робочих дні колектив аграріїв де начальником Василь Багнюк, обробляли 70 гектарів. Успіху сприяли сіяльниками Василь Миронюк, Емілія Ря(…), Софія Чечуй, а також їздовий Сергій (…) – який підвозив зерно. Читати далі

Дитячий садок

trykhaty_dyt_sadok_2015У 1962 Трихатську сільську раду очолювали голова сільської ради Чечуй Валентин Іванович та секретар Ратушна Лідія Михайлівна. В селі давно піднімалося питання про будівництво дитячого садка, бо знаходився він у пристосованому приміщенні на вулиці Гагаріна. В приміщенні топили очеретом. У садочку було до 35 дітей. Працювала навіть цілодобова ясельна група, в якій виховувались дітки з 6 місяців. Вихователями там працювали Шубіна Таміла та Мацієнко Ганна. Нічною нянею працювала Псаревська Тетяна, а кухарем – Чайка Марфа Яківна. Доярки о 4-й ранку йшли на роботу, а дітей приводили в садочок. Читати далі

Вузькоколійки Миколаївщини

Шлях вузькоколейки на німецькій мапіВони були побудовані окупантами у 1942 році, силами радянських військовополонених і пригнаних із західних областей євреїв. Вузькоколійки не були пов’язані з мережею залізниць і здійснювали місцеві перевезення.

Трансністрія – так під час Другої світової війни називалася окупована територія між Дністром і Південним Бугом. Тоді вона перебувала під управлінням румунської влади. Хоч румуни і здійснювали тут власне керівництво, все одно вони рухалися у фарватері гітлерівської політики. З перших днів окупації уздовж правого берега Бугу виросли єврейські ґетто і табори для військовополонених. Зокрема, такі були в с. Богданівка, с. Сливино, с. Трихати і в Варварівці. У Трихатах було одночасно два табори. Вони розташовувалися поблизу зруйнованого ще в громадянську війну моста через Буг по обидві сторони залізничного насипу. В’язні таборів працювали на відновленні цього моста. І дійсно – через сім місяців міст був відбудований. Читати далі