Село Трихати

Перші хати-читальні за радянської влади були організовані на Київщині у 1919 році. За неповними даними, в серпні 1920 року, в Україні діяло 1096 бібліотек-читалень, 1620 хат-читалень, 111 народних домів та 1334 “Просвіти”. Уже до кінця 1920 року, у дев’яти з дванадцяти губерній України, число бібліотек зросло до 3592, а хат-читалень – до 2292.

Хати-читальні стали відігравати значну роль у ліквідації неписьменності селян та поширенні серед них більшовицької агітації. Створюючи хати-читальні, партійне керівництво ставило перед ними завдання, в першу чергу, створити осередки політичної агітації, а вже потім – центри культурно-освітньої роботи на селі. За спогадами сучасників, хати-читальні дещо нагадували читальні зали, де збиралася молодь, яка самостійно чи під керівництвом завідуючого, колективно читала газети. Там проводили бесіди, лекції, політичні інформації, організовували виступи художньої самодіяльності. Хата-читальня мала невеликий книжковий фонд найбільш необхідних видань, отримувала 2-3 газети.

Фонди більшості радянських хат-читалень були практично однаковими, містили літературу політичного спрямування російською та українською мовами. Їх основу складали книги: “Україна в руїнах”, “Жовтнева революція”, “Как крестьяне отобрали свою землю”, “Задачи Коммунистической партии”, “Як Петлюра продав Україну”, “Речь к рабочим и крестьянам”, а також твори В. Леніна тощо. Крім кількох назв книг про здоров’я та сільське господарство, вся література була політизованою.

У Трихатах хата-читальня почала приймати перших членів з січня 1925 року. Завідуючим установи був Новрилов Андрій, касиром – Бухвастова М.  За спогадами сучасників, хати-читальні дещо нагадували читальні зали, де збиралася молодь, яка самостійно чи під керівництвом завідуючого колективно читала газети. Там проводили бесіди, лекції, політичні інформації, організовували виступи художньої самодіяльності. Також при хаті-читальні було створено бібліотеку. Книжковий фонд був невеликим і складався тільки з найбільш необхідних видань, також установа отримувала 2-3 газети. Першим бібліотекарем була Хмара Надія. Знаходилась вона у сільській хаті на вулиці Набережній 49.

Ревізька казка – поіменний список населення, в якому вказувались ім’я, по батькові та прізвище господаря двору, його вік, ім’я та по батькові членів родини із зазначенням віку та стосунків до голови сім’ї.

Згідно ревізькій казці 1858 року Трихати були поділені поміж двома поміщиками, Щербаковою Маврою Максимівною та Бернацьким Миколаєм Фроловичем. Кожна частина села мала свою альтернативну назву, “Щербаківка” та “Булгаково“. Загалом населення села складало на той момент 492 особи, 252 чоловіків та 240 жінок. Люди ділились на дворових та кріпаків. Дворові — ті самі кріпосні селяни, які жили при дворі пана та прислужували йому.

Ревизская сказка

Тысяча восемьсот пятьдесят восьмого года Мая 3 дня Херсонской губернии Одесского уезда деревни Щербаковки (она же Три-хаты) помещицы вдовы капитанши Мавры Максимовны Щербаковой о состоящих мужескаго и женскаго пола дворовых людях и крестьянах доставшихся ей по купчей от Капитан-лейтенанта Фрола Бернацкого

Читати далі

У 1962 Трихатську сільську раду очолювали голова сільської ради Чечуй Валентин Іванович та секретар Ратушна Лідія Михайлівна. В селі давно піднімалося питання про будівництво дитячого садка, бо знаходився він у пристосованому приміщенні на вулиці Гагаріна. В приміщенні топили очеретом. У садочку було до 35 дітей. Працювала навіть цілодобова ясельна група, в якій виховувались дітки з 6 місяців. Вихователями там працювали Шубіна Таміла та Мацієнко Ганна. Нічною нянею працювала Псаревська Тетяна, а кухарем – Чайка Марфа Яківна. Доярки о 4-й ранку йшли на роботу, а дітей приводили в садочок. Читати далі