Стаття з Газети “Маяк” 1988 року
Ті хто не був у Трихатах два-три роки, приїжджають туди і дивляться: те село і наче не те… Виросли цілі вулиці нових будинків, адміністративний корпус, ремонтні майстерні… Оновлюється старовинне село на мальовничому березі південного Бугу.
В трудовом лагере.
В 1942 году за мной пришли румынские жандармы, приказали собрать вещи, и меня в 17 лет забрали на строительство железнодорожного моста через реку Буг. Всех молодых парней до единого увезли из Шаргородского гетто со мной. Нас доставили на товарном поезде в трудовой лагерь на станции Трихаты под Николаевом. Были остановки и ночлег в лагерях Доманёвка, Варваровка.
В Трихатах жили в бараках – бывших коровниках. Постепенно каждый соорудил себе лежанку или нары из того, что валялось на стройке. Время от времени немецкий комендант лагеря Тримплер проводил обыски в поисках всего подозрительного, золота, денег. Долгие годы после войны мне хотелось его найти и отомстить за издевательства над евреями.
Нас распределили по бригадам. Бригадир-еврей из Германии получал задание и распоряжался, кто где будет работать. Его отношение к нам было терпимым. Он помогал нам, чем мог. Всё строительство велось под строгим контролем немецкой администрации. Читати далі
Синій колір – заплановані об’єкти, помаранчевий – існуючі.
Список об’єктів:
План відзнятий у листопаді-грудні 1985 року для подальшої розробки поекту “нового села”. Креслила – Заславська М.І., Інженер – Третяк П.В.
Перші хати-читальні за радянської влади були організовані на Київщині у 1919 році. За неповними даними, в серпні 1920 року, в Україні діяло 1096 бібліотек-читалень, 1620 хат-читалень, 111 народних домів та 1334 “Просвіти”. Уже до кінця 1920 року, у дев’яти з дванадцяти губерній України, число бібліотек зросло до 3592, а хат-читалень – до 2292.
Хати-читальні стали відігравати значну роль у ліквідації неписьменності селян та поширенні серед них більшовицької агітації. Створюючи хати-читальні, партійне керівництво ставило перед ними завдання, в першу чергу, створити осередки політичної агітації, а вже потім – центри культурно-освітньої роботи на селі. За спогадами сучасників, хати-читальні дещо нагадували читальні зали, де збиралася молодь, яка самостійно чи під керівництвом завідуючого, колективно читала газети. Там проводили бесіди, лекції, політичні інформації, організовували виступи художньої самодіяльності. Хата-читальня мала невеликий книжковий фонд найбільш необхідних видань, отримувала 2-3 газети.
Фонди більшості радянських хат-читалень були практично однаковими, містили літературу політичного спрямування російською та українською мовами. Їх основу складали книги: “Україна в руїнах”, “Жовтнева революція”, “Как крестьяне отобрали свою землю”, “Задачи Коммунистической партии”, “Як Петлюра продав Україну”, “Речь к рабочим и крестьянам”, а також твори В. Леніна тощо. Крім кількох назв книг про здоров’я та сільське господарство, вся література була політизованою.
У Трихатах хата-читальня почала приймати перших членів з січня 1925 року. Завідуючим установи був Новрилов Андрій, касиром – Бухвастова М. За спогадами сучасників, хати-читальні дещо нагадували читальні зали, де збиралася молодь, яка самостійно чи під керівництвом завідуючого колективно читала газети. Там проводили бесіди, лекції, політичні інформації, організовували виступи художньої самодіяльності. Також при хаті-читальні було створено бібліотеку. Книжковий фонд був невеликим і складався тільки з найбільш необхідних видань, також установа отримувала 2-3 газети. Першим бібліотекарем була Хмара Надія. Знаходилась вона у сільській хаті на вулиці Набережній 49.
Читати далі
