7 липня 1912 року група учнів Варшавського учебного округа відправилась в мандрівку “на південь Імперії”. Разом зі своїми наставниками, вони відвідували на своєму шляху пам’ятні місця і музеї, не забуваючи при цьому занурюватися в Чорне море.
Їхня подорож включала все те, що і зараз пропонують туристичні фірми: археологічні розкопки, місця бойової слави Кримської війни 1853-56 років, відвідування церков, куштування східних страв і навіть дегустації вин. Останнє, швидше за все, було заплановано для варшавських професорів і викладачів.
За підсумками екскурсії вже на наступний рік було видано альбом, що включав 51 фотографію, як звіт про виконану роботу під керівництвом директора Варшавської першої чоловічої гімназії А.А. Бржезінского.
Який же шлях пройшли гімназисти, вирушаючи поїздом з Варшави? Військовий священик, настоятель Адміралтейського собору Доримедонт Твердий, Міста Криму, Одеса, Херсон, Миколаїв, Київ, Полтава знайшли відображення в спогадах учнів з Варшави.
Наше місто, як бачимо, теж увійшло в екскурсійний маршрут. Миколаєву і його околицям відведено три фотографії і всі три є унікальними. На першій – військовий священик, настоятель Адміралтейського собору Доримедонт Твердий зустрічає гостей біля вівтаря. Наступні дві фотографії підписані нехитро: №43. Миколаїв. Прибуття в маєток “Горобчанская Коса” і №44. Миколаїв. У винних підвалах в ім. “Горобчанская Коса”.
№43. Миколаїв. Прибуття в маєток “Горобчанская Коса”
№44. Миколаїв. У винних підвалах в ім. “Горобчанская Коса”
Архівні пошуки дали відповідь на питання про те, де в околицях Миколаєва знаходилося це місце. Якщо від Вознесенської пристані (нині бульвар адмірала Макарова) відправитись по Південному Бугу вгору за течією, то в 26 верстах (28 км) недалеко від села Петрово-Солониха, знаходиться маєток Анатолія Олександровича Бредіхіна – сина учасника російсько-турецької війни 1827-29 років і Синопского бою, а також брата знаменитого астронома Федора Олександровича Бредіхіна. Маєток отримав свою назву від хутора Горобчанська коса. За даними перепису населених пунктів Херсонської губернії від 1887 року існувало два поселення, “Бредіхіна” та “Горобчанська коса” де проживало 34 та 32 чоловік.
Досить теплий клімат дозволив Бредіхіним стати виноробами. Всі довколишні землі були зайняті виноградниками і в 1905 році Анатолій Бредіхін отримує право продавати вино під власною маркою. Рекламував він свою продукцію на сторінках щорічних “Адрес-календарів” Миколаєва. До слова, Анатолій Олександрович Бредіхін проживав в самому місті, на вулиці Нікольська, 1, а торгівля вином відбувалася в винному погребі на розі вулиць Московська і Нікольська.
Реклама вина у газеті
Анатолій Олександрович на балконі свого маєтку “Горобчанська коса”
Будинок в маєтку Бредіхіна на березі Південного Бугу існує до цих пір. У повоєнні роки недалеко від нього знаходився піонертабір і будинок відпочинку. Маєток належав мисливському господарства Одеського військового округу. Зараз будинок прийшов в запустіння, але до сих пір відчувається його витонченість і практичність. Збереглися неглибокі колодязі, до яких ведуть підземні труби з виноградників – виноград давили на місці збору, а сік по трубах надходив в колодязі, потім очищався і розливався по бочках. До сих пір існують винні погреби з нішами, де вино дозрівало і зберігалося для продажу.
16 квітня группа волонтерів зібралася для очистки території маєтку від сміття. Останні декілька років садиба ніким не використовується тому була розграбована шукачами скарбів. Детальний звіт про подію можна прочитати на сайті niklife.com.ua
по матеріалам статті http://bazar.nikolaev.ua/content/из-варшавы-с-любовью