23 червня відзначає свій ювілейний день народження прекрасна жінка, мешканка села Трихати Валентина Михайлівна Ярова.

У Трихатах вона з чоловіком Володимиром Анатолійовичем і дітьми Юлією та Максимом живуть з 1990 року. З перших днів Валентина Ярова працювала у Трихатській школі вчителем російської мови та літератури, а вже рік потому була призначена заступником директора школи з навчально-виховної роботи, пропрацювавши на одному місці до 2010 року.

Її люблять учні, колеги по роботі за самовідданість і щирість, за любов до свого предмета, за здатність прийти на допомогу завжди і всім. Валентина Михайлівна – депутат сільської ради, голова постійної комісії з питань депутатської діяльності та захисту прав громадян, але перш за все, вона чудова людина. Скільки в ній позитивних емоцій, душевного тепла, сили та енергії, якою вона заряджає оточуючих. Здається, вона ніколи не буває сердитою або невдоволеною. Хоча життя їй не раз завдавало тяжких ударів. Один з найстрашніших – це трагедія, що сталася з сином, який через трагічну випадковість у п’ятнадцять років став інвалідом, прикутим до ліжка. Зараз Максиму 22 роки, і, завдяки оптимізму і наполегливості матері, яка була завжди поруч, пройшла з ним безліч обстежень, лікувань, операцій та реабілітації, він не втратив інтересу до життя. Будучи в інвалідному візку, Максим Яровий веде дуже активний спосіб життя. Зараз він студент Миколаївського міжрегіонального інституту розвитку людини «Україна», член параолімпійської збірної України, майстер спорту з біатлону та лижних гонок. А у 2012 році став Чемпіоном України з зимових видів спорту серед спортсменів з ураженнями опорно-рухового апарату, отримав дипломи від національного комітету спорту інвалідів України, дві золоті і дві бронзові медалі за перші і треті місця. І це тільки початок. Попереду ще багато перемог, тому, що Максим вірить у себе, завдяки невичерпним силам і колосальному труду його мами.

Саме заради здоров’я та успіху Максима Валентина Михайлівна змушена була залишити улюблену роботу в школі (поїздки в реабілітаційні центри та тренувальні табори потребували багато часу). Але, побувши на пенсії рік, вона відчувала потяг до спілкування з людьми, до реалізації свого невичерпного потенціалу.

І якось у розмові з її вуст прозвучало: «Якщо запросять до будинку культури – відгукнуся обов’язково». Справа в тому, що в селі знають її чудовий голос та любов до народних пісень. Незабутні для неї студентські роки, коли брала участь як співачка у численних міжстудентських фестивалях. До трагедії, що сталася з сином, її голос завжди прикрашав кожне свято у селі. А коли вона співає ліричні пісні – на очі навертаються сльози. І вже через півроку її запросили, але не просто співати, а очолити роботу в сільському будинку культури. За рік роботи культурне життя села Трихати дуже змінилося. На достойному рівні відзначаються всі свята. В сільському клубі двері завжди відчинені для всіх жителів. Вона знаходить заняття будь-якій віковій категорії: бажаєш співати – буде навчати, танцювати – будь ласка. Підлітки та молодь із задоволенням допомогли організувати ігровий зал, де всі бажаючі можуть пограти у більярд, шахи, шашки, нарди та інші ігри.

Можна ще багато розповідати про Валентину Михайлівну, але сьогодні ми хочемо від щирого серця привітати її з прекрасним ювілеєм. 55 – це дуже гарна цифра. У її житті все вдається тільки на 5. Бажаємо вам, шановна ювілярка, щоб у вашій родині завжди панували любов, злагода, достаток і сімейний затишок!

Вітаємо з ювілеєм директора Трихатського Будинку культури, депутата сільської ради, голову постійної комісії з питань депутатської діяльності та захисту прав громадян чудову людину, прекрасну жінку, Валентину Михайлівну Ярову!

Шановна Валентино Михайлівно!
Прийміть з нагоди Ювілею
Наш найсердешніший привіт,
Хай Вам із Вашою сім’єю,
Лиш радості дарує світ!
Нехай душа ніколи не старіє,
На білій скатертині будуть хліб і сіль.
Своїм теплом хай сонечко зігріє,
І щиро привітання линуть звідусіль.

З глибокою повагою колеги по роботі, апарат сільської ради.