У відьми по венах тече не кров, а чорне натхнення
На очах не рогівка, а тонкa крижана фотоплівка.
Так рідко бачиш і чуєш її откровення,
та сьогодні у ліжку таких ти дізнаєшся кілька.

Вона не байдужа до заходу сонця і до світанку.
Каже, що як піде – забере їх з собою до раю.
Королі всі бажають тримати її за коханку.
Хто наважиться силою взяти, ті помирають.

Молиться власному богу і в неї свої закони.
Чуття всі загострені: від слуху до душевного болю.
А ще, на ціпочку, під серцем тримає дракона.
Ти маєш стати єдиним, щоб вона ним ділилась з тобою.

Тим, чиє серце заповнить її порожнечу і уціліє
Чия душа крокуватиме в вічність тримаючи відьму за руку
Ти маєш її любити, навіть коли вона шаленіє
Ні. Не на завжди. Лише до останнього стуку.

Марина Кравченко