Родинні дерева Трихат: спільна пам’ять про наших предків

У кожної родини є своя історія. Частину її ми знаємо з розповідей батьків, бабусь і дідусів. Частина зберігається у старих фотографіях, документах, спогадах. Але є ще одна велика частина нашої спільної історії, яка збереглася в архівних книгах.

Саме з таких джерел поступово збирається генеалогічний проект про жителів села Трихати.

Його мета проста: зібрати відомості про людей, які жили в нашому селі, поєднати їх між собою та показати родинні зв’язки у вигляді дерев. Це допомагає побачити не лише окремі імена, а цілі родини, покоління та зв’язки між сім’ями.

Читати далі

Задокументований грабунок Трихатської церкви

Сто років тому, росія, як і нині, займалася грабуванням України. Один із живих прикладів, який зберігся у більшовицьких архівах, стосується “изъятия ценностей” зі святинь України. З цих звітів видно, що все, що мало якусь цінність, мало бути “изъято”. Всіх священнослужителів, хто осмілився виступити проти цього грабунку, арештовували і карали. За “Описами” видно, що нашій церкві, не дивлячись на досить скромне майно, не вдалося оминути грабіжницьких рук, які лишили її практично спустошеною, а згодом, взагалі зруйнували. Спогади жителів наведено у статті про саму церкву.

ОПИСЬ ценностей Трихатской церкви
ОПИСЬ ценностей Трихатской церкви

Далі наводиться текст наказів, актів і описів.


Весьма срочно. Совершенно секретно

ОПЕРАТИВНЫЙ ПРИКАЗ №1

Уездной комиссии по изъятию церковных ценностей
Мая 5-го дня 1922 года гор. Одесса.

№1. Ближайшим и непосредственным оперативным начальником каждой тройки, включая специалистов и войсковые силы приданые к ним является Председатель такого назначенный Уездной Комиссией.

Читати далі

Реабілітовані Історією

Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили»

Тяжкою спадщиною кривавих часів тоталітарного режиму є масові репресії проти різних верств радянського суспільства, що чинилися злочинним сталінським режимом та його провідниками в Україні. З перших днів приходу до влади більшовики встановили терор і насильство проти тих верств населення, які чинили опір тоталітарним намірам. І першими під прес репресій попали ті, хто виступив проти встановлення людиноненависницького ладу в країні. 

Не оминули ці біди й наші Трихати. Жителів села засуджували на підставі рішень сільської ради, трійок УНКВС, особливих нарад при наркомі МВС і генеральному прокурорі СРСР. В управлінні Служби безпеки України по Миколаївській області зберігається понад 13,5 тис, справ громадян, притягнутих до кримінальної відповідальності в ті роки.

Читати далі

Спить собі, спить!

Стаття з газети “Червоний плугатар” #9 від 28.10.1925 року

У с. Трихати, Варварівського. району, ото колись, за завідуючого хатою-читальнею був товариш Храпенко (нинішній голова сільради). Як був він завідуючим, то праця йшла гарно, всі кутки працювали. А тепер, як став Коврига завом, то все геть чисто поснуло. Як селяни кажуть — “Горобці почали літати у хату, а людей не видать”.

Є й рада хати-читальні, але вона зовсім не хоче працювати. Звісно, люди зайняті важливими справами. Усі вони освічені і в КНС состоять. Куди-ж простим селянам рівнятись до них?

Якось Райсільбуд згадав про нашу читанку, надіслав представника тов. Горшкова. Горшков склав комісію, обстежив як слід хату-читальню, призначив перевибори ради, тай поїхав собі в район. З того часу нічого й не чути про нього.

А селянство питає: “Коли у нас буде хата-читальня працювати? Невже без т. Храпенко справа не обійдеться?”

Автор “Кую”.
Знайшов В. Дробний

Історико-етнографічні нотатки з матеріалів експедиції в с. Трихати

Село Трихати Миколаївського району розташоване на правому березі річки Південний Буг в 30 км. від м. Миколаєва. Незважаючи на те, що населений пункт розташований близько до міста, він зміг зберегти колорит і особливості, характерні для півдня України. З метою вивчення духовної і матеріальної культури жителів села, туди, в жовтні 2007 року попрямувала етнографічна науково-збиральна експедиція Миколаївського обласного краєзнавчого музею.

У 2004 році в селі проживало 1110 чоловік. Працювали: ТОВ “Лазурне” (2791 га, землі), підстанція електромереж (відкрита у 1963 році), залізнична станція (побудована у 1914 році), нафтоперекачувальна станція (відкрита у 2003 році) [11].

Читати далі